Якщо любити своє місто / якщо не любити своє місто

Блоги, Новини 16 Лип. 2017 р., 13:43 1436

Анатолій ГАРКУША

У радянські часи, які ще пам’ятаються, у тодішніх ЗМІ існувала рубрика «Два світи — два способи життя». Якщо коротко — безбожно розхвалювали радянський устрій, де все чудово і просто блискуче, і так само безбожно шпетили західний світ, де, згідно з ідеологічними штампами епохи найрозвинутішого соціалізму, все гниє і загниває, де людина людині ворог, де шалена експлуатація і так далі.

Часи радянської епохи, на щастя, минули. Але рубрику можна відновити, змінивши, правда, назву. Наприклад, «Один світ — різні способи життя». При цьому, не будемо далеко заглядати, а обмежимося, наприклад, Київською областю. Складається стійке враження, що міста або селища, які знаходяться практично в однакових умовах, часом перебувають мало не на протилежних полюсах розвитку.

…Маленький Тетіїв і великі Бровари. Важко порівняти їх за потенціалом. У невеличкому містечку на півдні Київщини проживає 13,5 тисяч жителів, у пристоличному місті — вже, напевно, за сотню тисяч перевалило. Абсолютно різний і економічний потенціал, тобто, зрештою, кількість грошей, якими може оперувати влада задля покращення умов проживання своїх громадян. У Тетіїві сподіваються, що у 2017 році бюджет складе близько 30 мільйонів гривень. Бровари вихваляються майже вже мільярдним річним кошторисом.

Але, і я в цьому глибоко переконаний, визначальну роль грає не тільки те, чи вміє міський чи селищний голова керувати, чи здатний створити команду однодумців, мислити стратегічно, а й те, чи, власне, любить той же міський голова місто, яким він керує.

Якщо любити своє місто, то можна багато чого зробити, аби люди навіть за не дуже сприятливих умов могли відчувати себе у місці проживання все комфортніше.

У Тетіїві міський голова оприлюднив головне своє бачення того, яким має стати його місто, або — яким він хоче його бачити. Бачення справді амбітне. Разом з командою він хоче зробити його сучасним європейським містом. І це не популістичне бажання, не якась фата моргана.

Якщо любити своє місто, то можна піклуватись про відтворення його історичного надбання. А воно у маленького Тетіїва справді велике. Минулого року у центральному парку встановили пам’ятник — у вигляді розкритої книжки — Магдебурзькому праву, яке місто отримало у 1606 році. Вже цього року, 5 травня, Патріарх Філарет на запрошення тетіївців прибув до міста та освятив пам’ятник Юрію Переможцю на центральній площі. І це лише кілька штрихів. А їх насправді чимало, аби гостям міста було що показати і розказати.

Якщо любити своє місто, то можна продукувати і реалізовувати абсолютно несподівані творчі задуми. 6 травня цього року, на День міста, центральний парк збагатився 19-ма мистецькими лавками, кожна з яких — витвір мистецтва, кожна унікальна. Є лавка кохання, примирення. Лавка, де можна лягти і виміряти свій зріст тощо. І їх виготовлення та встановлення продовжиться.

Якщо любити своє місто і його жителів, а особливо маленьких мешканців, то можна розбити ще один парк, тепер — у досить віддаленому мікрорайоні. Це унікальний парк «Казковий». Унікальний тим, що красивий, що висаджено більше 100 екзотичних дерев та кущів, що до кожного деревця підведений індивідуальний полив, що встановлений дитячий майданчик, а також дерев’яні скульптури казкових героїв. Парк за короткий період став одним з улюблених місць відпочинку дорослих і дітей.

Якщо любити своє місто, то можна за один рік, не маючи великого бюджету, утеплити всі п’ять садочків, котрі діють у місті, і довести температуру у приміщеннях з 12 градусів до цього до нинішніх 23-х.

Можна не говорити багато, а просто взяти і встановити одними з перших в області камери відеоспостереження. Їх нині 16, і вони реально допомагають покращувати безпеку в місті. До речі, рівень розкриття злочинів у Тетіїві фактично найвищий в області — понад 70%. Зрозуміло, що це заслуга не тільки відеокамер. Облаштовані, до речі, відеоспостереженням не тільки міста області, як, наприклад, Тетіїв, Славутич, селище міського типу Калинівка у Васильківському районі, а й навіть село Погреби.

Якщо любити своє місто і думати про його майбутнє, то можна наближатися до неофіційного визнання Тетіїва як спортивної Мекки Київщини. Це його так називає очільник міста. На міському стадіоні перестелений газонний килим. Не штучне покриття, а натуральне. Трав’яний газон тепер, як тут кажуть, не гірший ніж на стадіонах прем’єр-ліги. Цього року встановили міні-футбольний майданчик зі штучним покриттям, раніше — містечко з антивандальними тренажерами.

І можна замахнутися на глобальне. Фактично нині у Тетіїві розпочинається будівництво літнього біатлонного стадіону за європейськими стандартами. Що вже у недалекому майбутньому дозволить не тільки підняти на вищий рівень підготовку тетіївських біатлоністів, але й проводити у невеликому місті Київщини змагання континентального масштабу.

Звісно, багато чого можна зробити, покращити, дбати про громаду. За умови, якщо любити своє місто.

Перш ніж перейти до протилежного полюса, варто нагадати цьогорічний жарт на радіо «Хіт-ФМ». Ведучий прямого ранкового ефіру говорить, що їм зателефонував екскурсовод з Броварів. Вже лише ця фраза сприймається як жарт. Бо ж оксюморон якийсь — Бровари і екскурсовод. Тим не менше, екскурсовод повідомив, що він написав листа до міських керманичів: «Шановні батьки міста! Ну побудуйте у місті хоч що-небудь, щоб я що-небудь зміг показувати туристам…».

Отже. Розглянемо варіант «А якщо не любити своє місто»

Можна не те що не поважати своїх жителів, а й гостей. Мало того, що Бровари не побудували сучасний концертно-театральний комплекс. І в найближчому майбутньому не побудують. А в існуючому міському, типу культурному центрі, соромно приймати гостей. Пам’ятний казус із народною артисткою Наталею Сумською. Вона так і не зрозуміла, чому нічого не змінилося з часу її попередніх приїздів до Броварів — немає для акторів ні гримерної, ні туалету. Ось що написала у Фейсбуці Наталя Сумська після показу «Майстра і Маргарити» у листопаді 2016 року: «Є надія, що мер міста зверне увагу. Не перший раз приїжджаємо у Бровари і працюємо у «Прометеї» в жахливих умовах. Такого немає в жодному сільському клубі! Без гримерок і туалету за кулісами, наче у підземеллі. Прикро і соромно за керівництво…».

Минуло більше півроку, але мусимо заспокоїти пані Сумську — абсолютно нічого не змінилося у броварському «Прометеї». Бо це, як з’ясувалося, надскладне завдання для міського голови і його апарату.

Можна проводити безкінечні наради — як зробити місто безпечнішим. Можна проводити презентації різних систем підвищення безпеки. Можна практично рік тому написати відповідну програму, де передбачити кошти, зокрема, для встановлення відеокамер. І поки, а вже минув майже рік, не встановити жодної.

Можна байдуже спостерігати, як у Парку «Перемога» на виділені містом та областю мільйони «дуже ефективно» велися ремонтні роботи — плитку, зокрема, клали у сніг та мороз. А прокладений на доріжках парку асфальт вже буквально через рік у тріщинах, а подекуди його можна виколупати напевно й пальцем.

Можна тільки розводити руками, фактично спостерігаючи, як навіть від середнього дощу місто щоразу «пливе», до деяких під’їздів можна добратися хіба що на човнах.

Можна не стати на заваді, а навпаки — сприяти, аби комерційна структура відхапала фактично у громади майже 100 гектарів землі та байдуже спостерігати, як знищують державне стратегічне підприємство «Радіопередавальний центр», як продавали його цінні приміщення за ціною битої цегли.

Слава Богу, зусиллями активістів, небайдужих людей вдалося зупинити цю величезну аферу. Довготривала боротьба в судах, яку вів нардеп Різаненко, нарешті закінчилася. Земля має повернутися у власність громади міста. Щоправда, радості на обличчі міського голови та його команди від того, що громада збагатилася на такі цінні для подальшого розвитку Броварів гектари, ніхто не помітив. Чомусь «не помітили» цього і придворна міськрайонка «Нове життя», сайт міськради, не кажучи вже про інші «незалежні» видання.

Якщо не любити своє місто, а лише розглядати його як місце роботи, то можна активно сприяти забудові його висотками і водночас не будувати школи, дитсадки.

Можна навіть відверто збрехати прем’єр-міністру, не червоніючи повідомивши йому, що вже закладений фундамент нової школи. Тим часом нині лише виготовляються проекти. І то це сталося лише після наполягань депутатів, які, до речі, не входять у промерську більшість.

Можна прийняти на свій баланс спорткомплекс «Металург» і довести його до справжніх руїн, де цілком реально знімати фільми жахів, а міську громаду годувати обіцянками, що ось-ось і розпочнеться будівництво футбольного поля зі штучним покриттям.

Якщо не любити своє місто, то можна не довести до логічного завершення справу з видаленням величезного гнійного фурункула на тілі міста у вигляді незаконно встановлених у дворах гаражів. Та ще й продукувати нову проблему: десяток гектарів дорогоцінної землі віддавати під абсолютну, стовідсотково популістичну ідею — облаштування гаражних кооперативів.

Можна безкінечно ремонтувати дороги, закривати очі на якість робіт, чіплятися за малозрозумілу ідею утворення ще одного комунального підприємства для вирішення неіснуючої загалом проблеми — паркування автомобілів у місті.

І, нарешті, зовсім свіже. Міська влада продемонструвала абсолютну байдужість, а я би сказав навіть злочинну байдужість, до встановлення броварцем Олегом Іваненком, інвалідом І групи, депутатом облради, світового рекорду з тріатлону «Ironmen». Те, чим і ким би пишалося кожне місто чи селище у світі, командою Сапожка і особисто ним було просто проігноровано.

І так далі і тому подібне. Продовжувати наводити приклади для підстав говорити, що містом керує людина, якій воно по суті байдуже, можна ще довго. Один думає про європейськість свого міста, і не тільки думає, але й багато чого робить, а інший лише постійно латає дірки. Та, здається, використовує свою посаду міського голови зовсім для іншої мети, аніж розвиток одного з найбільших міст Київщини — Броварів.

загрузка...
Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

НОВИНИ

20.08.2017
19.08.2017
18.08.2017