Земельне питання. Популізм, маніпуляції та спекуляції

Блоги, Новини 17 Кві. 2017 р., 15:32 870

Анатолій ГАРКУША

Спекуляції і маніпуляції є постійним супроводом земельного питання  в Україні, що й підтвердив розгляд одного зі звернень на останніх сесіях Броварської міської та районної рад.

А ще — відсутність відповідальності, або присутність безвідповідальності, небажання стратегічно мислити (якщо, звичайно, взагалі є здатність до цього). Ось що, як мінімум, є  в Україні супутником дуже багатьох важливих процесів трансформації нашого життя. Один з найяскравіших у цьому плані прикладів – формування ринку землі, що неможливо зробити без вільного продажу землі.

Фактично й нині за кріпаків тримають 

В останні дні березня  та на початку квітня єдиною хвилею в Україні прокотилася серія позачергових сесій — обласних, районних. З одного боку це можна пояснити весняним авітамінозом. Якщо ж серйозно, то суть в іншому, коли враховувати, хто став ініціатором розгляду Звернення про недопущення скасування мораторію на продаж сільськогосподарської землі. Обізнані люди відгадають з першого разу — така ініціатива може насамперед виходити від «Батьківщини».

У Броварах депутати міськради голосували за звернення 3 квітня, у Броварському районі — 6-го. В обох випадках питання розглядалося на позачергових сесіях, що теж є красномовним фактом. В обох випадках текст звернення просто заслуховувався. І на час написання цих рядків ні на сайті Броварської міськради, ні на сайті районної ради текст ухваленого звернення  ви не знайдете. Як би ви того не хотіли.

Чому варто говорити про спекуляції? Бо одні на цій темі  впродовж 15 років, як в Україні діє мораторій,  користуючись недостатньою підготовленістю людей з цього питання, продовжують  збирати політичні дивіденди. Котрі потім трансформуються у депутатські мандати, що потім у свою чергу трансформується для багатьох у значне, або й захмарне  підвищення  своїх матеріальних статків. В тім числі, в умовах існування практично хаосу  на ринку землі (правда, його взагалі немає), і у заволодінні за далеко неринковими цінами все нових і нових гектарів української землі. Вони у першу чергу зацікавлені у пролонгації  хаосу  ще і ще, цього разу на додаткові 10 років, відстоюючи продовження мораторію.

Звісно, вони лукавлять, коли б’ють себе у груди і  кричать, що  таким чином захищають інтереси бабусь та дідусів,  які,  мовляв,  залишаться в умовах  дозволу на продаж землі, голими і босими. Ніби вони зараз, отримуючи якісь крихти від здачі паю в оренду, купаються у золоті.

Нічим іншим як маніпуляцією людськими мізками не можна назвати і аргумент, що, мовляв, скуплять  землю олігархи, а люди будуть змушені розпродати свою власність за безцінь,що таким чином  будуть знищені малі сільськогосподарські підприємства , а українці увійдуть в період масового безробіття, кинуть все і виїдуть за кордон, а села остаточно згинуть.

Маніпуляція у тому, що  ніхто не заважає державі поставити запобіжники монополізації ринку землі. Це робиться в деяких країнах. Маніпуляція у тому, що українці одразу і за безцінь продадуть свої паї. Запитайте в себе: якщо ви вважаєте себе  притомною людиною, ви це зразу зробите, чи може почекаєте, коли встановиться справді ринкова ціна? А вартість землі за умови вільного продажу неодмінно зросте. Як це сталося  у всіх країнах, в тім числі й у наших сусідів — угорців, болгар, поляків. Що однозначно — пішло на користь власникам, тобто — в тім числі бабусям і дідусям. А може ви ще й подумаєте, чи варто увесь шмат землі продавати  одним махом, чи  може щось  наступним поколінням залишити?

Маніпуляція у тому, що будуть знищені малі с/г підприємства. Є різні механізми заохочення і підтримки малого та середнього бізнесу. І ось над цим треба працювати мізками, розробляючи та  впроваджуючи ці механізми. Вивчаючи  досвід інших країн.

Маніпуляцією є і те, що села згинуть. Слухайте, а ви не помітили, що вони гинуть якраз завдяки невмілому і неефективному господарюванню? Завдяки і тому, що фактичного власника на землі не було.

Навпаки, коли з’являється ефективний власник, то він буде зацікавлений, щоб його земля працювала і приносила вигоду. Значить, робочі місця будуть створюватися.  Все це й зараз вже помітно в Україні, проте дуже повільно просувається. І через відсутність цивілізованого ринку землі — теж.

Та,  власне, увесь цей  галас навколо того, що скуплять за безцінь, що згинуть села, бабусі й дідусі залишаться без нічого  і так далі — повторю, не що інше, як велика, розтягнута в часі, політично й матеріально вигідна певній частині  спекуляція. Це ті із чималої кількості кайданів, котрі висять на Україні і заважають їй йти вперед. І якщо найближчим часом  ми ці кайдани не скинемо, то й надалі будемо дивувати світ — як же можна на такій багатій, родючій землі  так злиденно жити!

На жаль, наслідки зловісного  експерименту  100-річної давнини, маю на увазі більшовицький переворот 1917 року, відчуваються і понині. Тоді частину  селян купили солодким гаслом, що їм дають землю, а робітникам фабрики, а насправді забрали власність на  десятки років, фактично зробивши людей кріпаками прокомуністичного ладу та ідеології. А хіба не кріпаки, коли довго селянам  не видавали навіть паспорти, аби ті не виїхали зі «щасливих» сіл в місто,чи пошукали кращої долі в  інших місцях.

Нині власників паїв, тобто власників землі, розуміють вони те чи ні, теж продовжують тримати за кріпаків, вирішуючи за них, що краще  для людини  — віддати в оренду пай, обробляти його самому чи все ж продати.

«Шеф, всьо пропало» — нашу землю продали наперед

Два кардинальні підходи до цієї теми були озвучені  на сесії районної ради. Володимир Щиголь, депутат районної ради від «Солідарності», голова фракції, якраз і наголошував на тому, що мораторій – це фактично пряме порушення конституційних прав громадян, адже таким чином обмежуються права громадянина розпоряджатися власністю на свій розсуд.

— Для мене незрозуміло, коли ми перестанемо виступати в ролі українських держиморд?  Чому ми вважаємо наших людей  ніби несвідомими? Чому ми думаємо, що вони не в стані самі вирішити, як їм розпорядитися своєю власністю? Треба зняти мораторій і дати можливість людям повноцінно розпоряджатися їхньою ж власністю, — наголосив пан Валерій.

Інший підхід — сесійний «плач ярославни» у виконанні лідера фракції «Батьківщини»  у райраді Валерія Калашника, який навіть скористався геніальними рядками Василя Симоненка, хоча і зовсім не в тему. Виступ вартує практично дослівного цитування, аби перейнятися всією «глибиною»  думок та вмінням впихнути у промову те, що туди аж ніяк не лізе, вмінням – свідомо чи несвідомо – маніпулювати, вводити в оману слухача:

— Причина появлення цього звернення в тім, що на сьогодні питання про ринок сільськогосподарської землі законодавчо ще у нас не узаконений, не розроблені багато документів. І разом з тим землю уже наперед, як то кажуть, віддали під кредит Міжнародному валютному фонду. Нашу землю вже наперед продали. Пообіцявши, що її продадуть, і невідомо кому.

Справа в тім, що земля це мати. Все на світі можна вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину. Маю на увазі не політичну силу, а взагалі батьківщину. Хоча й політичну теж.

Земля — мати, і її треба оберігати, а не розпродавати.

…Хочуть продати нашу землю. Єдине, що в нас осталось. І під неї беруть кредити наперед,  не  питаючи згоди народу. Тому й з’явилося у нас таке звернення — про недопущення скасування мораторію на продаж сільськогосподарської землі.

Дві точки зору щодо цієї проблематики були й на сесії Броварської міськради. Однак, голосування в обох випадках підтвердило — популізм поки що перемагає. За  звернення  не голосували в обох радах  представники фракції «Солідарність». У райраді підтримали ініціативу «Батьківщини» фракції «Наш край», Радикальної партії та… «Свободи». Загалом свої голоси «за» віддали  25 депутатів,один утримався, а чотири не голосували.

Міськрада дала схожі  результати. 22 депутати вважають, що мораторій треба зберігати, 4 — не голосували. Результат дала все та ж «промерська» більшість.

Між тим, існування ринку землі  є неодмінною складовою формування ринкової економіки. Фактично неможливо говорити про повноцінні ринкові відносини, коли земля не є товаром. Це вам скажуть навіть  нинішні старшокласники, не кажучи вже про студентів-економістів. А  одним з мірилів того, наскільки ефективною чи неефективною  є  модель ринкової економіки (людство поки кращого не придумало),  можна назвати рівень життя. Візьмемо, наприклад, середню пенсію – як у різних країнах живуть старенькі бабусі та дідусі, про яких так піклуються прихильники мораторію на продаж землі, в тім числі і пан Калашник.

Чому бідні? Бо…

Отже, середня пенсія. Тільки кілька країн для порівняння:  Україна — 63 дол.,  Польща — 413 дол., Франція — 1142 дол., США — 1200 дол.

Візьмемо інший аспект — середній розмір заробітної плати. Причому,  залишимо поза увагою розвинені країни, між нами і ними — прірва. Порівняємо  цей показник із аналогічним у  «співкамерників» по соціалістичному табору.  Україна, маючи середній розмір зарплати у 240 доларів, посідає 56 місце серед 72 країн (статистика Міжнародної організації праці).  Болгарія — 750 дол. (54-е), Казахстан — 753 дол. (53), Латвія — 1098 дол. (41), Литва — 1109 дол. (39), Естонія — 1267 дол. (36), Польща — 1536 (31).

У всіх цих та інших  країнах мораторій на продаж землі  не існував і не існує.

В Україні — бідність. А бідними ви знаєте, чого ми є.

Мало того, що ми втратили майже чверть століття, побудувавши у себе не ринкову економіку, а олігархат. І нині псевдопатріоти-популісти, прикриваючись лозунгами соціального захисту населення, стають на перепоні будь-яких реформ.

Децентралізація? Згадайте, як її зустріли, зокрема, і в Броварському районі. Тільки-но вона стартувала, як у приміщенні райради був проведений семінар з головною діючою особою, експертом Віктором Глебою. Головні месиджі останнього — реформа не на часі, не підготовлена, зрештою не потрібна. І то був як камертон. Він відповідно налаштовував владну еліту району. Особливо сільських голів, багато з яких реформу зустріли, м’яко кажучи, без  ніякого ентузіазму.

Медична реформа? І знову — крики, заперечення. І знову — не на часі, ми не готові, нічого не треба міняти,не треба ніяких госпітальних округів.  Власне, нічого не треба.

Ну а земля як товар — це довгограюча платівка. Яку написали і  час від часу ставлять на старезний патефон відверті популісти, і практично вони ж — досвідчені землекрадії.

Прозорі, чесні, ринкові правила гри  їм не потрібні. Тому й дуже важко Україні вирулити на дорогу справді цивілізаційного розвитку.  Ми дозволяємо популістам маніпулювати нами.

Але ж — в кінці кожного тунелю є світло. Є воно і в нас.

Loading...

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

НОВИНИ

22.06.2017
21.06.2017