Напередодні створення Великодимерської об’єднаної громади. Передвиборча лихоманка

Новини, Новини Броварщини 11 Вер. 2017 р., 19:55 2011

29 жовтня Великодимерська об’єднана громада де-факто оформить своє існування. Цього дня відбудуться вибори селищної ради та голови громади.  Виборчий процес розпочинається 9 вересня. 

Як тільки в Україні стартували децентралізаційні процеси, а було це у 2015 році, практично ніхто не сумнівався, що на Броварщині неодмінно утвориться громада з центром  у Великій Димерці. Все  логічно: найбільший населений пункт такого ґатунку не тільки району, але й України, досить потужний промисловий потенціал. Та й не варто скидати із шальки терезів високу активність у цьому процесі великодимерської еліти. Вона завжди напориста. Правда, у цьому питанні еліта  стала активною, коли  зрозуміла, що у державі повороту назад не буде. І, як кажуть,  краще очолити процес.

Однак, досить несподівано для практично всіх на авансцену вийшла Калитянська громада, котра й стала першою не тільки на Броварщині, але й загалом у Київській області. Але то зовсім інша історія…

Чому зменшувалися «апетити»

На головному організаційному етапі, котрий тривав більше двох років,  потрібно було з’ясувати, хто ж стане учасником Великодимерської добровільної об’єднаної територіальної громади (ВДОТГ). Апетити прихильників і активних агітаторів за ВДОТГ змінювалися. І тут питання не в уподобаннях.

На початковому етапі  плани  були  дуже серйозними. Громада їм уявлялася у складі решти всіх сіл та селищ району окрім Придесіння та вже створеної  Калитянської громади. Загалом мега-громада мала б увібрати в себе більше 30(!) населених пунктів.

Але скоро димерська команда зрозуміла – бліц-кріг не вдасться.  Багато сіл та селищ не поспішали задерти штанці та бігти під крило Великої Димерки.  Одразу стало зрозуміло, що Требухів та Княжичі, наприклад,  гратимуть у свою гру. Як й інші. Правда, у більшості випадків незрозуміло, у  яку.

Хтось себе бачив, та й бачить до сьогодні абсолютно самостійними, бо, мовляв, ми ж ого-го! Ми все зможемо самі. Інші, маю на увазі насамперед голів сільських рад, вирішили обрати  суто українську тактику, тобто тактику вичікування – краще  пересидіти непевні часи. А там — як Бог дасть. Бог,щоправда, ніякого  варіанту не підказував і не підказує.  «Непевні»  ж часи  не проходять.  І вже не за горами  так званий момент істини, коли ці села, особливо ті, котрі не мають чіткої децентралізаційної позиції,  просто приєднають до вже створених громад. Суттєво, що вже без принципу добровільності, а згідно із затвердженими раніше перспективними планами. Так буде, якщо ці громади хоча б в останню мить не проявлять  активність та не зіграють у самостійну гру на ще існуючому варіативному полі. Наприклад, можливе приєднання  Богданівки  до Калитянської громади. Але це тема  окремої розмови.

Між тим Богданівка – фактично найближчий сусід  Великої Димерки – виявилася найбільш принциповою у  неприєднанні до ВДОТГ, чим найбільше, напевно, здивували  продецентралізаційну  команду.

Таку ж твердість проявила і Красилівка, котру теж бачили у Великій Димерці. Тут громада навіть дорогу  на Прилуки перекривала, влаштовувала  всенародне (на рівні села) голосування, у якому  взяли участь майже 600 красилівчан. Все задля однієї мети – підтвердити небажання йти під крило ВДОТГ. Громаді це вдалося.

Економічно  потужна Калинівка, яку теж зараховували потенційним учасником  громади з центром у Великій Димерці, фактично одразу вирішила йти у власне плавання. Правда, й на сьогодні  незрозуміло, що з того вийде.

У Плоскому агітація за великодимерську громаду та контрагітація вилилася у  справжній конфлікт між частинами громади, та між громадою і депутатами. Саме на цьому підґрунті була спроба відкликати трьох депутатів, були заяви одразу дев’яти депутатів про складання своїх повноважень, і дві постанови ЦВК про ситуацію у Плоскому.

«Громада буде спроможною і перспективною…»

Не з першої спроби  на сесіях сільських рад позитивне рішення щодо входження до ВДОТГ прийняли у Рудні, у  Бобрику.  Зрештою, до так званого щасливого фінішу, тобто офіційного рішення щодо утворення Великодимерської громади дійшли селищна  та  чотири сільських ради, загалом – 12 населених пунктів. Це Велика Димерка, Рудня, Шевченкове,  Бобрик, Жердова, Гайове, Вільне, Захарівка, Михайлівка, Підлісся, Покровське, Тарасівка.

Загальна кількість населення, яке проживатиме у новоутвореній адміністративній  одиниці  - 22, 5 тисячі. Бюджет громади збільшиться  порівняно з нинішнім, сумарним, удвічі,  і складе орієнтовно   120 мільйонів гривень.

Селищний голова Великої Димерки Анатолій Бочкарьов вважає і навіть переконливо про це говорить, що майбутня громада буде економічно спроможною. На його думку, у пристоличної громади зручна транспортна логістика, тож землі ВДОТГ є і будуть надзвичайно ласими шматочками для розміщення тут підприємств  різних напрямків. У тому числі й науково-виробничого.

Анатолій Бочкарьов

…29 жовтня – нова історична дата в становленні  Великодимерської громади.  Більше 15 з половиною тисяч виборців і 12 населених пунктів  обиратимуть владу громади.  Селищна рада нараховуватиме  26 депутатів.  Рівно половину  з них складатимуть  представники Великої Димерки. Шевченкове матиме представництво у складі 4 депутатів, по три —  Рудня, Жердова,  Бобрик та всі малі села, що входять до цих сільських рад. До речі, самі сільські ради після 29 жовтня припинять своє існування, далі в кожному населеному пункті має працювати старостат.  Як саме і в який буде штат – то вже вирішуватиме нова влада нової громади.

Як відомо, один з факторів, котрий   стримував чи пригальмовував рух інших громад до входження у великодимерську, сіяв відчутні сумніви – певне побоювання, що «старший брат» перетягуватиме ковдру на себе. Фінансову, у першу чергу.  13 депутатів, котрі представлятимуть 11 населених пунктів громади, цілком можуть  бути гарантом того, що розвиток громади йтиме не однобоко, що враховуватимуться інтереси усіх сіл. Тобто,  це запобіжник  можливої  димерської монополії.

Але це  станеться лише за умови обрання якісних депутатів. Якісних – у розумінні принциповості, фаховості, небайдужості. Навіть побіжний аналіз депутатського складу сіл та селищ району після виборів 2015 року дає підстави говорити, що досягти бажаного результату  буде нелегко.

Ось чому вибори 29 жовтня набувають для учасників громади особливої  ваги. І тут вже виникають питання, наскільки відповідально підійде  до них місцева еліта, куди насамперед входить,  ще в цьому статусі,  сільський голова, нинішні депутати, освітяни та інші представники, як говорили за радянських часів,  «трудової інтелігенції», наскільки вони налаштовані  патріотично-твердо.

Не варто забувати й ще про одне – Димерський актив вестиме передвиборчу роботу наполегливо, аби отримати передбачуваний для себе парламент громади.  Тобто домагатиметься тотальної більшості  однодумців не тільки серед 13 своїх депутатів, але й  проходження лояльної   до димерської команди    іншої депутатської  «чортової дюжини».  У цьому напрямку, немає сумнівів, димерці  вестимуть активну роботу із застосуванням різноманітного інструментарію.

Вибори у ВДОТГ відзначатимуться і  явним пожвавленням партійної роботи. Можна передбачити, що більшість кандидатів  оберуть шлях самовисуванців, і не будуть афішувати  партійну приналежність. Однак кожна із зареєстрованих в  районі партій не пройде мимо можливості вплинути на результати виборів.

Зрозуміло, що  районні «важковаговики» навряд чи віддадуть комусь лідерство. Очікується, що найактивнішими у  плані досягнення бажаного результату будуть «Наш край», БПП «Солідарність», «Батьківщина» та інші. Причому змагатися з  «Нашим краєм»  буде  нелегко, оскільки практично вся група великодимерського активу, хто найбільше працював над створенням громади, належить саме до цієї політичної сили.

Власне, вибори 29 жовтня  стануть своєрідним лакмусовим папірцем того, наскільки партії спроможні вести сьогодні продуктивну виборчу діяльність. І наскільки вони готові провести своєрідну репетицію перед майбутніми парламентськими та президентськими виборами.

Чи може Сергій Гришко очолити великодимерську об’єднану громаду?

Зрозуміло,  що питання так на сьогодні навряд чи так стоятиме,  але це не значить, що воно не постане таким чином вже завтра.  Справді,  голові Броварської райради Сергію Гришку  нині фактично господарсько-організаційна, надзвичайно клопітка  посада навряд чи  потрібна. Та й справа не у рівні завантаження. Важливо зберегти важелі впливу у районі,  змогу вирішувати питання на обласному рівні, в тім числі і для ефективнішого  становлення Великодимерської громади. Так кажуть експерти, з якими довелося спілкуватися на цю тему.

Але ж і Сергій Гришко, і його згуртований колектив  прибічників   розуміють: якщо державна машина не зупинить децентралізацій ний процес, а схоже на це, то вже незабаром не буде ні Броварського району, ні  інших.  Між громадами  і обласним рівнем адміністративного устрою скоріш за все будуть створені повіти (або якісь інші  назви – це не грає ролі), які об’єднають кілька районів.  Залишається два варіанти: або претендувати на місце очільника повіту, або – на голову рідної для нього Великодимерської  ОТГ.   Третій шлях, зважаючи на амбітність самого пана Гришка,  не береться до уваги. Тобто, відхід від активної політики.  Дуже мала ймовірність, що він так зробить. І досить велика, що між журавлем у небі, тобто керівником повіту, і  синицею в руках, себто голова   громади,  він обере останній  варіант.

До речі, можливий і ще один варіант. Якщо райрад не буде, то обласні залишаться точно. То – чому б і ні, правда?

Зрозуміло, аби Сергій Гришко вирішив все залишити і «полинути» до посади голови ОТГ вже зараз, то  шлях до цього якщо  й не був би устелений трояндами, то й надвеликих ускладнень навряд чи  мав би. Однак Сергій Гришко і 29 жовтня в плані претензії на керівника громада – на сьогодні різні речі. То можливе питання майбутнього.

Сьогодні ж кожен у районі, а тим паче у майбутній громаді може  сказати – навряд чи буде реальна альтернатива нинішньому селищному голові  Великої Димерки Анатолію Бочкарьову. У грудні виповниться 32 роки як він очолює спочатку сільську,а  потім селищну раду. Зрозуміло, що у плані досвіду – це колосальний плюс. Але є й мінус – дехто може вважати: чи не пора вже й на заслужений відпочинок.

Досвід Анатолія Бочкарьова – далеко не основний  його козир. Непростий агітаційний за громаду період він загалом пройшов виважено і достойно. Їздив  постійно у населені пункти, розповідав, агітував, переконував. І загалом робив це на рівні. За увесь час  лише один раз чи два він не втримався  в рамках, збившись на зайву емоційність.  Тобто, левову частку організаційної роботи за утворення громади зробив  саме він. Навряд чи хтось буде це заперечувати. То чому б тоді саме йому і не спробувати приміряти шапку «першого Мономаха» Великодимерської ОТГ?

Оскільки головну роль в обранні  очільника громади гратиме Велика Димерка, то не в останню чергу на  користь Анатолія Бочкарьова  буде й відкриття нового садка у селищі, й досить масштабне у порівнянні з минулими роками  капітальне будівництво доріг  у 2016-му та 2017-му тощо.

Сам Анатолій Бочкарьов, котрий не приховує наміру і бажання  балотуватися на нову для себе посаду, хоча й додає – головне, аби здоров’я дозволяло, переконаний, що конкуренти у нього будуть. «Два-три чоловіки  – це точно», — додає він.

Також  він допускає, що боротьба може бути серйозною.   На користь цієї думки говорять  і результати виборів селищного голови Великої Димерки  у 2015 році, коли Анатолій Бочкарьов переміг другого призера з різницею в  437 голосів.  За умови боротьби за крісло селищного голови 8 кандидатів.

Серйозна  конкуренція  для нього можлива лише  тоді, коли  ймовірні кандидати об’єднаються на користь  найсильнішого серед них. Наша українська практика, коли два козаки, а  три гетьмани, говорить про такий варіант як малоймовірний. Тому  з великою долею ймовірності  можна прогнозувати перемогу на виборах голови Великодимерської ОТГ саме Анатолія Бочкарьова. Але же поки лише прогнози. Хто ж буде реально претендувати на посаду голови Великодимерської ОТГ, як і на депутатські крісла селищної ради, ми дізнаємося вже після 5 жовтня, коли закінчиться термін висування кандидатів.

Микола Іваненко 

загрузка...
Loading...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

НОВИНИ

23.09.2017
22.09.2017
21.09.2017