У Броварах відзначили День перемоги над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні.
Екскурс в історію
Історія пам’ятної дати, «Дня перемоги», залишається заплутаною, а сама дата і характер події, пов’язаної з нею, і досі до кінця є незрозумілою і не має чіткої однозначної оцінки.
За Радянського Союзу 9 травня вважалося Днем перемоги у Великій Вітчизняній війні. За часів Незалежності відкрито заговорили про те, що Україна, хоч і внесла один із найбільших вкладів у перемогу над нацистською Німеччиною, але боролася не за вітчизну в її державному розумінні, а в складі армії іншої країни — Радянського Союзу. Тож Днем перемоги у Великій вітчизняній війні 9 травня аж ніяк не назвеш.
Не можна цей день назвати і Днем закінчення Другої світової війни, оскільки вона завершилася 2 вересня 1945 року підписанням капітуляції Японської імперії. Тож з історичної точки зору 9 травня правильно було б називати Днем капітуляції гітлерівської Німеччини у Другій світовій війні або Днем перемоги СРСР у радянсько-нацистській війні.
Але й тут не до кінця зрозуміло з датами. Акт беззастережної капітуляції Німеччини був підписаний 7 травня у місті Реймс за присутності представників із США, Франції та СРСР.
Однак, як виявилося, це підписання не було узгоджене з Йосипом Сталіним і 8 травня о 22.43 за європейським часом, генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, як уповноважений від 4-го Рейхспрезидента і Верховного Головнокомандувача Збройних сил Німеччини Карла Деніца (Гітлер на той час був уже мертвий) у присутності Маршала Радянського Союзу Георгія Жукова повторно підписав Акт повної і беззастережної капітуляції Німеччини.
Подія відбулася 8 травня за європейським часом, але 9-го … за московським. І саме 9 травня на Центральний аеродром імені Фрунзе приземлився літак, який доставив у Москву акт про капітуляцію Німеччини. Оскільки «перший», реймський варіант Акту капітуляції був підписаний без згоди Генерального секретаря ЦК ВКП (б) Йосипа Сталіна, а вдруге документ було підписано 9 травня за московським часом, Сталін започаткував святкування Дня перемоги на 9 травня. Дата була вибрана принципово не 8-го, як це було у решти країн антигітлерівської коаліції.
Та й святкували 9 травня День перемоги лише три роки, до 1948-го. Враховуючи жахливі наслідки війни, зокрема наявність на той момент величезної кількості інвалідів, свято було скасоване. Відновили святкування з наданням цьому дню статусу свята та вихідного дня аж 1965 року.
За часів незалежності України сприйняття дати 9 травня у суспільстві стало різним. Одні його сприймали як День перемоги, інші — як день скорботи та пам’яті за загиблими. 2004 року Генеральною Асамблеєю ООН було прийнято резолюцію про оголошення 8 та 9 травня Днем пам’яті жертв Другої світової війни.
Відповідно до Указу Президента України, підписаного 2015 року, День пам’яті та примирення 8 травня є «гідним вшануванням подвигу українського народу, його визначного внеску в перемогу Антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та висловлення поваги усім борцям проти нацизму». 9 ж травня, День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні — державне свято та вихідний день в Україні, який офіційно відзначають, починаючи із 2016 року. Прийшло воно на заміну радянському святу «День Перемоги», яке відзначали в СРСР, а потім в Україні до 2015 року включно.
Тож сьогодні фактично маємо дві дати — 8 травня як день пам’яті за загиблими у Другій світовій війні і примирення (в Україні це символізується примиренням між українцями, чиї пращури воювали і в лавах Радянської армії і в загонах ОУН-УПА) та 9 травня — День перемоги над Німеччиною у радянсько-нацистській війні, який нам дістався у «спадок» від Радянського Союзу.
«Згадати усіх борців за Незалежність», але без воїнів ОУН-УПА…
Згідно плану-календаря виконавчого комітету, покладання квітів біля пам’ятника воїнам, які загинули у Другій світовій війні (біля входу до парку «Перемога» з боку вулиці Ярослава Мудрого), планувалося на 8.00, а Мітинг, присвячений Дню перемоги над нацизмом — на 10.00.
Насправді ж вийшло так, що о 8-й ранку до пам’ятника лише почали звозити апаратуру та необхідну техніку, а броварчани стали сходитися ближче до 10 ранку. Військові провели репетицію почесної ходи, а працівники комунальних служб розставили з обох боків алеї перед пам’ятником стільці для ветеранів. Як поділилися у розмові з «Трибуною-Бровари» працівники виконкому, ще на початку 90-х років учасників бойових дій у Другій світовій налічувалося понад 5 тисяч осіб, сьогодні їх залишилося 61. На сам захід прибуло близько 20-25 ветеранів. Решта, як розповіли працівники виконкому міської ради, не змогли прийти за браком здоров’я, а багато хто і взагалі не спроможний ходити.
Найголовнішою частиною заходу стала спільна молитва святих отців та настоятелів християнських храмів Броварів різних конфесій.
У спільній молитві взяли участь: настоятель храму Покрови Пресвятої Богородиці УПЦ Київського патріархату Отець Михайло, настоятель собору святих Апостолів Петра і Павла УПЦ Московського патріархату Отець Олександр, настоятель храму Трьох святителів Української греко-католицької церкви Отець Олег, настоятель храму великомучениці Варвари УПЦ Київського патріархату Отець Роман, настоятель церкви Пресвятої Діви Марії неустанної допомоги Римо-католицької церкви Отець Лаврентій та пастор Церкви Спасіння Рамін Квеквескірі.
Молитву за загиблими у Другій світовій війні священники усіх конфесій проводили спільно, різниця була лише у символах віри, яка у кожної конфесії різна.
У своїх виступах священники закликали молитися за загиблими у Другій світовій війні. Настоятель храму Покрови Української православної церкви Отець Михайло, згадав, що потрібно у цей день згадати усіх без винятку загиблих під час війни. Потім Отець Михайло наголосив, що фашизм та нацизм існує у різних проявах і донині. «Хіба це не фашизм, коли знищують мирних людей, б’ють по школах та медичних закладах?», — сказав Отець Михайло. Щоправда, сказав священник це у контексті конфлікту у Сирії, не згадавши про події на Донбасі.
Час від часу під час заходу лунали українські та радянські пісні на військову тематику. Більше журливі, ніж святкові. Свята, в звичному для радянських часів розумінні, не було.
Міський голова Ігор Сапожко, який взяв слово, теж зробив акцент на даті, як символі пам’яті та скорботи.
Потім були покладання квітів до пам’ятника, хвилина мовчання та салют на честь загиблих воїнів.
Священнослужителі і міський голова закликали присутніх віддати шану усім воїнам, які виборювали незалежність країни. Міський голова закликав вшанувати в цей день і радянських воїнів, і воїнів-афганців, які, як прозвучало, віддавали свій борг перед країною і учасників АТО.
На жаль, окремо не прозвучало заклику чи натяку віддати пам’ять або вшанувати хвилиною мовчання воїнів ОУН-УПА, які у часи Другої світової війни воювали за незалежність України під жовто-блакитним прапором. Парадокс, через півстоліття цей прапор став державним, а через чверть століття після цього українські герої так і не мають визнання на своїй Батьківщині…
Після спільної молитви «Трибуні-Бровари» вдалося поспілкуватися з двома священниками — пастором Церкви Спасіння Раміном Квеквескірі та священником Римо-католицької церкви Отцем Лаврентієм.
На переконання пастора Раміна, найголовніше, щоб зараз в Україні не було війни і якомога швидше повернувся мир.
«Усі жахіття війни знаю не з чуток з часів збройного конфлікту в Абхазії. Наприклад, не маю й досі можливості поховати своїх близьких родичів на Батьківщині. У будь-якій війні, на моє переконання, немає переможців. Є лише втрати», — зазначив пастор Церкви Спасіння.
Про сьогодення говорив і священнослужитель Римо-католицької церкви Отець Лаврентій: «Ми вважаємо, що потрібно молитися за усіх загиблих у Другій світовій війні, неважливо по який бік фронту воїни в силу обставин опинилися.
Ось і зараз, у конфлікті на Донбасі ми молимося не лише за українців, а й за росіян. Щоб Господь послав їм мудрості одуматися і зупинитися. Коли сваряться двоє, потрібна допомога обом. Кожному по-своєму, але обом».
Як зазначили неофіційно присутні на заході представники виконавчого комітету, якогось реєстру чи обліку воїнів, які були в ОУН-УПА, немає.
«За Радянського Союзу говорити про них було смертельно небезпечно, а за часи Незалежності питання й досі не можуть вирішити на державному рівні», — не на камеру розповіли працівники виконавчих служб міської ради.
На державному ж рівні й досі учасники війни проти двох тоталітарних режимів — гітлерівської Німеччини та сталінського СРСР — так і не прирівняні до ветеранів Другої світової війни…
У ексклюзивному коментарі «Трибуні-Бровари» міський голова Ігор Сапожко зазначив, що потрібно у цей день віддати шану усім без винятку борцям за незалежність України. Шкода, що про це згадалося лише коли журналісти порушили тему.
Олег ШЕВЧУК: «Добре, що у цей день воїнів ОУН-УПА влада і не згадала»
«Трибуна-Бровари» попросила прокоментувати захід у Броварах голову фракції у Броварській міській раді та міського осередку «Свобода» Олега Шевчука (за ідейних переконань партії воїни ОУН-УПА — це борці за незалежність України).
— Ми не сприймаємо 9 травня як свято. Для нас 8 травня — це день пам’яті за загиблими у війні і день примирення. Занадто багато загинуло людей, щоб святкувати.
У нас є прекрасні свята — День Героїв 23 травня, встановлене на честь українських вояків — лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської Доби, січових стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН, а також 14 жовтня — День українського козацтва, День створення Української повстанської армії, День захисника України. Давайте святкувати наші, українські свята та вшановувати українських героїв. Годі вже шанувати героїв, нав’язаних московською пропагандою.
Хто придумав таке свято як 9 травня, нехай його і святкує. Чесно кажучи, добре, що за цієї ганьби, коли можновладці відзначають цю дату як День перемоги, не згадали воїнів ОУН-УПА, тобто не зганьбили їхню світлу пам’ять.