Кисіль Руслан Васильович (16.09.86 – 01.08.26)
Руслан Васильович Кисіль родом із Чернігівщини, села Стрільники. Близько 20 років тому переїхав на Броварщину і придбав квартиру в с. Рудня.
Родичка загиблого розповіла, що він був надзвичайно гарним господарем, любив працювати на землі, вирощував свою городину. Отримав освіту машиніста поїзда, але перед війною працював у сфері логістики.
«Не в кожної господині так все чисто і гарно. Грядочки, теплички — все в нього було. Жив сам, але ніколи не просив про допомогу, ні на що не скаржився. Дуже приємною був людиною, порядною, трудолюбивою», — розповіли сусіди.
До ЗСУ Руслан Кисіль долучився майже від початку повномасштабного вторгнення. Служив матросом, механіком-водієм самохідного артилерійського взводу. На превеликий жаль, загинув 1 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу н. п. Катеринівка Краматорського району Донецької області.
Поховали Захисника на алеї Слави у Броварах, оскільки тут проживає сестра загиблого.
Водночас односельці обурені, що на прощання з Русланом Киселем не приїхав жоден представник влади як Великодимерської громади, так і самого села Рудня.
«За що гинуть хлопці, якщо навіть віддати йому останню шану у представників влади не знайшлося вільного часу? Хоч би один хто був. Руслан 19 років прожив у селі, був дуже хорошим чоловіком, його всі знали. А вони на «своїх і чужих» ділять? Тут тільки сусіди і рідні. Хіба так можна?» — обурюються жителі Рудні.
У Руслана Киселя залишилися мама та дві сестри.
Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять полеглому українському Захиснику…
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
