Ніколаєнков Максим Сергійович (29.03.1986 – 25.10.2024)
До великої війни Максим Сергійович працював зварювальником, а після здобуття вищої освіти – електриком на будівництві.
«Брат дуже «дружив» із залізом – міг зварити з металу неймовірні речі», – розповідає про молодшого брата Олександр.
На початку повномасштабного вторгнення брати доєдналися в місцеве ДФТГ «Йожики», а на початку 2023 р. під час рекрутингової компанії пішли в «Гвардію наступу» Державної прикордонної служби. Воювали в одній бригаді на Донеччині, Харківщині, Курщині.
Максим Ніколаєнков служив снайперем відділення інспекторів прикордонної служби.
«Максим був сміливий, самовідданий, справжній боєць», – каже Сергій із позивним «Сєрий» – перший командир відділення, де служив Максим.
Захисника вбив ворожий дрон 25 жовтня 2024 року при виконанні бойового завдання на Курщині.
«Був наказ втримати позиції. Робили все, що могли… позиції втримали», – розповідає брат Олександр.
Максиму Сергійовичу було всього 38 років …
«Брат був дуже світлою людиною, у будь- яких важких ситуаціях міг знайти позитивне і надихав інших», – розповів Олександр.
«Наш Макс завжди жив по принципу: «Що посієш, те й пожнеш», тому він сіяв добро навколо себе постійно», – написала Марія Полатовська про чоловіка своєї куми.
Сіяв сльозами осінній дощ, плакали присутні на прощанні… Багато з них, серед яких друзі, волонтери, підходили до дружини загиблого Захисника Надії, яка волонтерить із першого дня повномасштабної війни, щоб висловити слова співчуття та підтримати обіймами.
Надія допомагала і допомагає людям, тепер їй та її трирічній донечці потрібна підтримка і допомога…
Царство Небесне і світла пам’ять Захиснику.
Нагороди та відзнаки:
- Медаль «Ветеран війни».
- Орден “За мужність” ІІІ ступеню (посмертно).
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.
