Сьогодні у християн східного обряду один з найважливіших днів Страсного тижня — Великий, або, як його ще називають, Чистий четвер. Останні дні напередодні Великодня завжди вважали жалобними, «адже Ісус покутував за наші гріхи». Віряни намагалися голосно не розмовляти, не сміятися, нікому не суперечити, а деякі навіть не вживали їжі, даючи сувору обітницю, «щоб Бог допоміг позбавитися гріхів та хвороб», зазначає Укрінформ.
Зазвичай у Чистий четвер випікали паски. В Україні виготовлялося до сорока різних сортів пасок. Іноді паски називали бабами. Вони мали свою технологію виготовлення й випікання. Окрім жовтих пасок, які пекли в четвер, існувалі білі — їх робили у п’ятницю і чорні — суботні. Жовті паски, мабуть, найбільш поширені, робилися з пшеничного борошна на яєчних жовтках. Вони призначалися сонцю й небу, білі — покійникам і повітрю, «щоб не принесли лиха й смерті», чорні — господарям, всім людям, самій родючій землі.
При виготовленні пасок дотримувалися різноманітних обрядів. Особливо пильнували, коли саджали паски в піч. Перед випіканням просили всіх, хто був у хаті, вийти надвір, «щоб не потривожити пасок». Топити піч треба було полінами, які відкладалися щочетверга протягом Великого посту. Підпалювали дрова кількома прутиками свяченої верби. Саджаючи паску в піч, господиня примовляла: «Свята пасочко, будь велична і красна, як сонце. Хай усі (тут перераховувалися члени родини та родичі), коли живі, будуть здорові. Щоб діти так швидко й красно росли, як ростеш ти. Світи нам, паско, як світить сонце ясне, щоб хліб на ниві був такий багатий, величний, як ти велична…»
Також у Чистий четвер фарбують великодні яйця. Взагалі, цей день присвячений домашнім роботам. Це робиться для того, щоб у п’ятницю нічого не відволікало від молитов та відвідування служби. У суботу ж пофарбовані яйця освячують у храмі і чекають настання Великодня.
За традицією, цього дня обов’язково було потрібно зранку побувати в церкві на літургії святителя Василя Великого та причаститися. У Чистий четвер у церквах зранку згадують Таємну вечерю Ісуса з учнями, а ввечері — Страсті Христові, Його останні години перед смертю. З вечірньої служби Божої віряни обережно несли «живий вогонь», або Страсну свічку. Її запалювали під час молитви, вважалося, що вона допоможе подолати життєві негаразди.
