Відсьогодні, 11 січня, вступили в силу правки до Кримінального Кодексу України, що стосуються секс-насилля та зґвалтування. 

11 січня набуває чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьби з цими явищами», який ухвалили ще 6 грудня 2017 року.

Відсьогодні змінюється поняття сексуального насильства, які сформульовані з урахуванням Стамбульської конвенції. Також відображається глобальна тенденція #MeToo та українська #ЯнеБоюсьСказати, – повідомляє «Українська правда». 

Що важливо знати

Зміни стосуються кримінально-правового захисту дітей. Нова редакція статей 152 та 153 вперше запроваджує кримінальну відповідальність за секс з малолітніми незалежно від їхньої згоди. Достатньо, щоб потерпілому було менше 14 років, а правопорушнику — більше.

Тепер зґвалтуванням вважатимуть «вчинення дій сексуального характеру, пов’язані із вагінальним, анальним або оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій або будь-якого іншого предмета, без добровільної згоди потерпілої особи».

Україна приєднається до країн, де диспозиція зґвалтування як злочину пов’язана з концепцією добровільної згоди.

Аналогічне законодавство діє в окремих штатах США, в Австралії, Англії, Іспанії, Швеції. Саме таку концепцію передбачають документи ООН.

Нова концепція значно ефективніше захищає жертв зґвалтування, які боялися звертатись щодо цього.

У документі також перефразована стаття 153 Кримінального кодексу. Тепер спосіб здійснення зґвалтування або вчинення секс-насильства стосовно подружжя (дружини/чоловіка), колишнього подружжя є спеціальною кваліфікуючою ознакою, яка посилює відповідальність за злочин.

Про концепцію добровільної згоди 

Як зазначає  генеральний директор Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Мінюсту Владислав Власюк, тривалий час зґвалтування та інші прояви секс-насильства визначали через принцип «тільки «ні» означає «ні». Тобто людина, яка не хоче секс-контакту з іншою, може твердо заявити про свою незгоду і, якщо цю заяву проігнорують, всі подальші дії кривдника розцінюватимуть як зґвалтування чи насильство.

Відтепер діятиме концепція добровільної згоди, або «тільки» так» означає «так». Це пов’язано із розвитком культури згоди, тобто комплексу переконань, звичаїв та поведінки, спрямовані на те, що будь-яка секс-взаємодія відбувалася з усвідомленою взаємною згодою.

 Якщо людина не хоче, вона завжди може відмовити?

Це не зовсім так, зауважує Владислав Власюк, адже різні люди застосовують різну тактику при загрозі небажаного секс-контакту, іноді настає просто певний параліч і безсилля. Відтак  людина не завжди може усвідомлювати та контролювати свою поведінку в таких ситуаціях.

Так, ГО Центр «Жіночі перспективи» зазначає, що значна частина опитаних чоловіків та жінок погоджувалися на секс, якого не хотіли, за певних умов:

  • 51% – через почуття обов’язку перед партнером чи партнеркою, з яким/якою перебували у шлюбі чи інтимних стосунках;
  • 23%  –  щоб уникнути образ та звинувачень від ініціатора чи ініціаторки через відмову;
  • 16% – через страх втратити партнера чи партнерку;
  • 16% – з інших причин;
  • 8% – через застосування ініціатором чи ініціаторкою сили чи погрози застосувати силу;
  • 7% – через залежність від ініціатора чи ініціаторки сексу.

Як доводитимуть справи про зґвалтування?

Яке зазначає Владислав Власюк,  діє презумпція невинуватості, тож доводиме обставини, зокрема, відсутність згоди, потерпіла особа.

Як і раніше, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Доказування і далі спиратиметься на пояснення сторін, а також висновки експертиз, перш за все, біологічної, судово-медичної та судово-хімічної.

Можливе і врахування обставин, що характеризують особу підозрюваного та потерпілого. На практиці інших країн, центральне значення має саме «битва довіри» до осіб потерпілого і обвинуваченого.

Як зазначає генеральний директор Директорату з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Мінюсту, наразі розробляють додатки на мобільні телефони, які дозволять фіксувати добровільну згоду обох сторін та зберігати їх в закодованому вигляді на серверах – для можливості подальшого використання під час судового розгляду.

Чи достатньо розписки, щоб захистити себе від звинувачень?

Ні, каже Владислав Власюк. Розписка може підтвердити лише, що до початку статевого акту особа була на нього згодна, і то треба враховувати, що підпис могли отримати під тиском. Повністю гарантувати, що особа не змінить свою думку вже у процесі, не може жоден документ.

Чи не стане нове визначення в законі підставою для неправдивих заяв до поліції?

Владислав Власюк  таких ризиків не заперечує. Але наводить  дані статистичних досліджень, де кількість неправдивих повідомлень про зґвалтування у Великобританії  після аналізу 2643 заяв про секс-насилля, зареєстровані впродовж 15 років, склали лише 2.5% . Аналогічно і в США – не настало ніякого зростання кількості випадків притягнення до відповідальності за зґвалтування.

За даними українських громадських організацій, кожна четверта жінка в Україні пережила досвід зґвалтування або замах на зґвалтування хоча б раз у житті, а до правоохоронних органів з заявами про зґвалтування чи сексуальне насильство звертаються лише 6 % жінок-потерпілих.

Важливо, що новації в законі допоможуть більшій кількості потерпілих від сексуальних домагань дієво захистити свої права.

Фото – з Інтернету

Поділитись

Про Автора