Ткаченко Олександр Миколайович, 01.01.1975 р. – 15.09.2023 р.
Олександр Миколайович навчався в броварській школі №1 (нині гімназії).
Друг, кум і однокласник загиблого Сергій згадує про Олександра як добру, порядну, веселу і компанійську людину, яка мала золоті руки. Олександр любив землю, майструвати і ремонтувати, захоплювався риболовлею.
Закінчив із відзнакою броварське ПТУ ( нині професійний коледж).
До повномасштабного вторгнення чоловік працював на фірмі з пошиття взуття, потім займався меблями.
Із початку повномасштабного вторгнення пішов добровольцем у ТрО, із вересня 2022 р. безперервно воював на передньому краї. Служив сержантом, номером обслуги механізованої роти механізованого батальйону.
«Він мені зателефонував і попросив передати пічку, шурупи, завіси, щоб облаштувати бліндаж, бо там не було вішалки, тумбочки, не закривалися двері. Розповідав, що готує борщ, адаптовує молодих хлопців до воєнних буднів», – розповідає Сергій.
Олександр, який воював на Авдіївському напрямку, мав контузії, але після госпіталя відразу повернувся на фронт, хоча мав значні проблеми зі здоров’ям.
Захисник загинув 15 вересня 2023 р. – у день, коли його син Ігор пішов воювати на нуль. Про це Олександр Миколайович дізнатися так і не встиг.
Хлопець прибув на день, щоб попрощатись із загиблим батьком. Також прийшли на майдан Свободи рідні, друзі, однокласники, пересічні містяни.
Відспівали Героя в храмі Покрови Пресвятої Богородиці.
Олександру Миколайовичу навічно залишиться 48 років…
Без батька залишилися син і донька, без чоловіка – дружина, без сина – мати…
Царство небесне, вічна пам’ять, доземний уклін полеглому земляку.
Відео прощання з полеглим Захисником можна переглянути у Телеграмі за ЦИМ посиланням або у Фейсбуці.
Інформація уточнюється та доповнюється…
