“Місто троянд”: пенсіонерка з Луганщини озеленює Бровари, волонтерить і дарує надію

0

Якщо від останніх подій у світі, а особливо в Україні, у ваше серце закралися відчай і депресія, то 76-річна Лариса Петрівна Трехлєб “йде до вас”. Її енергії, креативу, працелюбності та позитиву можуть позаздрити навіть молоді.

Ви запитаєте: чим так може здивувати бабуся у свої роки? Першочергово тим, що переконана: старість дається лише обраним. А у людей із багатим життєвим досвідом справді є чому повчитися — було б лише бажання розвиватися та рухатися вперед.

Історія переїзду

У “салатовому атлантівському” будинку на Москаленка, 49 у Броварах працює консьєржкою Лариса Петрівна Трехлєб. Вона — переселенка з Сєвєродонецька (Луганська обл.), родом із Донеччини. До Броварів переїхала на початку АТО — у 2014 році. Свою 3-кімнатну квартиру в центрі Сєвєродонецька продала за копійки, а улюблену дачу віддала для проживання бійцям ЗСУ.

Остаточне рішення їхати до доньки в Київ ухвалила після того, як колектив хлібокомбінату, де вона пропрацювала майже 30 років, розділився — частина підтримувала росію. Жінка не могла змиритись, що давні знайомі стали ворогами. «Луганщина — це Україна», — каже пані Лариса.

Кар’єра і квіти

Лариса Петрівна за освітою агрономка. Працювала головним агрономом у зеленому господарстві КП Сєвєродонецька. Саме там реалізувала ідею — висадити по одному кущу троянд на кожного з 140 тисяч жителів міста. Вона знала, як доглядати за трояндами, і вчила цього інших. Троянда — її улюблена квітка.

Згодом її запросили працювати на хлібокомбінат — начальницею постачання та збуту. Там вона пропрацювала 28 років. Загальний стаж — понад 53 роки. Щодня вона забезпечувала хлібом людей у Луганській та Донецькій областях.

Новий дім — Бровари

Після переїзду до Києва жінка деякий час жила в доньки, знімала житло, працювала. Потім інвестувала кошти у квартиру в Броварах. Виплативши все, оселилась у новому домі на Торгмаші. Згодом до неї переїхала і молодша донька з дитиною.

Початок повномасштабної війни

З початком повномасштабного вторгнення пані Лариса разом із донькою пекла пиріжки для Захисників. Продукти часто приносили самі військові. Це був її перший внесок у Перемогу.

Перший під’їзд — як другий дім

Сьогодні пані Лариса — ініціаторка змін у своєму під’їзді. Він облаштований як справжній осередок підтримки:

  • у фойє висять плакати-подяки нашим Захисникам
  • тут функціонує пункт збору допомоги — смаколики, сигарети, сушені супи, тушонка тощо
  • регулярно передають на фронт гуманітарку разом із волонтером Олександром Кошелєвим (під час візиту журналістів готували вже 36-ту відправку)
  • оформлено стенд із фотозвітами бійців
  • до Великодніх поминальних днів облаштовано куточок пам’яті полеглих: фото, паски, “бойові сто грамів”, прапори з фронту

Квіти — як символ життя

Перед будинком — 6 клумб, якими опікуються консьєржки. І, звісно, троянди. Саме вони — улюблені квіти пані Лариси. Завдяки ініціативі ГО “Броварська громада” та її голови Сергія Богуцького, мешканці будинку отримали кущі троянд і висадили їх.

«Усі кущі прижилися. Я щиро вдячна кожному, хто так само, як і я, любить красу навколо», — каже пані Лариса.

Мрія — зробити Бровари містом троянд

Нині пані Лариса мріє про Перемогу та спокій у квітучих Броварах. Через вік вона не може реалізувати свою масштабну ідею — висадити в місті по кущу троянд на кожного мешканця. Але сподівається, що знайдуться ті, хто продовжить її справу.

«Старість дається обраним. Жити потрібно повноцінно, для інших», — підсумовує пані Лариса.

Читайте також:

  1. Бізнес у селі: як українські села стають осередком підприємництва
  2. Реєстрація місця проживання для чоловіків в Україні: особливості воєнного часу
  3. «У Броварах є двоповерхівки, яким 60, 70 і навіть 80 років»: застарілий житловий фонд реконструюватимуть кварталами. Коли?
Залиште відповідь

Exit mobile version