Пирогов Олександр Сергійович (11.04.85 – 13.05.25)
Олександр Сергійович родом із Луганщини. Коли почалась окупація області, змушений був разом із ріднею переїхати до Броварів. Працював на заводі будівельником і завжди шукав додатковий підробіток.
«Був простою, світлою людиною, хотів тільки жити і щоб усе було добре. Був гарним братом, найкращим сином – дуже любив маму, дуже любив нашу неньку-Україну… Так сталося, що зник безвісти минулого року – ми шукали його рік і два місяці…», – розповіла двоюрідна сестра загиблого Катерина.
Був дуже веселим, завжди жартував, любив проводити час із племінниками. У вільний час полюбляв рибалити, а ще – співати.
До служби в ЗСУ Олександр Пирогов долучився солдатом, гранатометником стрілецького відділення. В одному з боїв отримав поранення, лікувався і понад пів року проходив реабілітацію. Після цього знову повернувся в стрій.
На превеликий жаль, загинув 13 травня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі н. п. Богатир Волноваського району Донецької області.
Поховали Захисника на Алеї Слави міського кладовища.
У Броварах залишилися мама, сестри, племінники та рідня. На жаль, завести власну сім’ю Олександр Сергійович не встиг…
Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна та світла пам’ять Захиснику України!
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.
