Троценко Максим Вікторович (20.05.1997 – 18.03.2024)
Максим пішов на війну добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення.
Понад два роки стрілець-санітар стрілецької роти Максим Троценко воював на фронті.
Загинув 18 березня 2024 р. у бою за Україну поблизу н.п. Солодке Волноваського району Донецької області.
20 травня Максиму мало виповнитися 27 років…
У загиблого залишилися батько, мама і молодший брат.
Під час прощання з полеглим Героєм на майдані Свободи, де зібралися рідні, близькі, друзі, небайдужі містяни, менший брат загиблого Захисника Микола прочитав щемливий власний вірш:
«Біль, нестерпний біль, який не мине.
Назавжди в наших серцях ти залишився Героєм.
Але ти поруч завжди, я знаю, брат. Не плачу, ні, не любив ти такого. Але сльози течуть рікою, бо люблю я тебе…
І ось ми тут зараз усі, як ти й хотів зустрітись по закінченні війни.
Не закінчилась війна, тільки вже обірвалася нитка твого життя.
Не плачу, ні, за маму я борюся, як ти й просив:
«Якщо не повернуся, то попіклуйся за матусю».
Я не вірю, брате, ні. Чому ця смерть – це саме ти?!».
Щирі співчуття рідним і близьким загиблого Захисника.
Нагороди та відзнаки:
- Пам’ятна медаль «Хрест патріота України».
- Медаль «Захисник Батьківщини».
- Нагрудний знак «Учасник бойових дій».
- Відзнака Президента України «За оборону України».
- Відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест».
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.
