26 березня, у неділю, о 3 годині ночі Україна переходить на літній час. Ми настільки вже звикли до переведення годинників, що нині воно здається нам усталеною традицією, хоча було запроваджене не так уже й давно. Ще кілька десятиліть тому в Україні годинники не переводили, нагадує Espreso.tv.
Куди і як переводимо
Сезонний перехід часу відбувається в Україні двічі на рік, у останню неділю березня та жовтня. Навесні годинник переводять на годину вперед, тож ця доба буде коротшою на одну годину.
Сезонне переведення годинників поширене у багатьох країнах світу. Однак і в українців, і в жителів інших країн нерідко виникають питання щодо доцільності такого порядку, адже не завжди зрозуміло, для чого переводити годинники та змінювати час.
Військове минуле та досвід Заходу
Першою запровадила сезонні переведення годинників Німеччина. Було це під час Першої світової війни. 30 квітня 1916 року німці перевели стрілки годинників на годину вперед, а 1 жовтня відвели їх назад. Згодом до таких же змін вдалася і Велика Британія — військовий супротивник німців.
Навесні 1918 році Конгрес США запровадив у країні застосування літнього часу на період війни та загальне поділення території країни на часові пояси. Пропозиція була обумовлена потребою в заощадженні вугілля, яке використовували для вироблення електричного струму. Таким чином, на Заході сезонні переходи на літній та зимовий час почалися ще 100 років тому, це відбувалося в умовах війни та пояснювалося військовими потребами.
У Російській імперії, у складі якої була й частина українських земель, спочатку не переймалися часовими змінами. Під час революції 1917 року Тимчасовий уряд формально запровадив практику переходу на літній/зимовий час, але ця практика не стала поширеною через зміну політичних умов під час війни 1917-1921 років. Після цього у СРСР не поверталися до цього питання аж до 1981 року, коли вперше у Радянському Союзі були переведені стрілки годинників.
В Україні сезонні переходи на літній та зимовий час відбуваються відповідно до постанови Кабміну від 1996 року «Про порядок обчислення часу на території України».
1996 року Європейська економічна комісія ООН ухвалила рекомендацію, згідно з якою перехід на зимовий час призначено на останню неділю жовтня. Раніше в Україні перехід на зимовий час відбувався наприкінці вересня.
Зараз сезонні переведення годинника застосовують більше ніж у 70 країнах. Це всі держави Європи, а також США, Канада, Ізраїль, Мексика. Тож можна бачити, що така традиція притаманна саме розвиненим країнам. Країни «третього світу» не сильно цікавляться економією електроенергії і живуть весь рік за одним часом. До того ж, в екваторіальних країнах таке переведення годинників не має особливого сенсу.
Ситуація в Росії та «час за Януковичем»
Росія не переходить на літній/зимовий час уже шість років. 2011 року російський президент Дмитро Медведєв видав указ, згідно з яким після переходу на літній час у березні того року були скасовані подальші сезонні переведення годинника. Потім у ЗМІ кепкували, що це було єдиною помітною реформою президента за чотири роки його правління.
Зміни російського законодавства було вирішено скопіювати і в Україні. Тоді при владі був Віктор Янукович, для якого було важливо жити саме за російським часом. 20 вересня 2011 року було скасовано повернення на зимовий час, що викликало в суспільстві стурбованість та обурення. Адже скасування зимового часу призвело би до того, що люди мусили би йти на роботу та вести дітей у школи та садочки в темряві. Та й сам порядок скасування зимового часу здавався підозрілим: єдиним аргументом «за» таке рішення була позиція російської влади.
18 жовтня 2011 року постанова про скасування зимового часу була визнана такою, що втратила чинність. Верховна Рада запропонувала Кабінету міністрів протягом одного місяця внести на розгляд проект закону щодо порядку обчислення часу в Україні. Але того часу країна готувалася до Євро-2012, тож про суперечки щодо літнього часу забули.
Доцільно чи недоцільно?
У різних країнах дискусії щодо доцільності сезонного переведення годинників тривають уже кілька десятиліть. Адже перехід на літній/зимовий час з’явився під час Першої світової війни. Однак з тих часів обсяги використання електроенергії зросли у безмежну кількість разів. Міста, які є головними споживачами електроенергії, використовують електричну енергію цілодобово, тож виникає питання, про яку економію може йти мова в наші часи.
2007 року японські вчені розробили комп’ютерну модель для розрахунку сезонних переведень часу. Ця модель показала відсутність помітної економії енергії. Того ж року вчені Кембриджського університету у Великій Британії у своїх дослідженнях з’ясували, що перехід на літній час аж ніяк не зменшує, а навпаки, стимулює рівень споживання електроенергії.
Зважаючи на це, виникає враження, що сезонне переведення годинників є лише усталеною суспільною традицією. Реальних доказів, що держава може економити електроенергію завдяки таким змінам часу, досить небагато.
Однак, зараз питання про літній час на порядку денному не стоїть. У державі, яка веде війну з агресором, є більш нагальні питання, що потребують негайного вирішення. Тож у найближчий час ми, як і раніше, двічі на рік будемо переводити свої годинники.