Руденко Артем Володимирович
Артем Володимирович був дуже цікавою, цілеспрямованою людиною. Захоплювався читанням книг.
«Я йому казала: Артемчику, зараз все є в інтернеті. Але інтернет не передасть запах книги і шурхіт сторінок, відповідав він», – пригадує мама полеглого Захисника.
Артем завжди намагався вижати із життя максимум, – розповідає його друг і побратим. Хлопці разом вступили до академії Державної прикордонної служби, разом і звільнились наприкінці третього курсу, оскільки вирішили, що цивільна служба – не для них. Згодом, як почалася війна, разом рушили на фронт.
«Він був максимально приємною і розумною людиною, з ним було цікаво спілкуватись, завжди було про що поговорити… Дуже любив читати, а ще… кукурудзу і халву», – кажуть друзі.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Артем Руденко став до зброї. Тоді йому було лише 20 років. Служив стрільцем-помічником гранатометника штурмового відділення штурмового батальйону. Побратими відмічають його особливу хоробрість і безстрашність при виконанні бойових завдань. Із ним хлопці завжди були впевнені, що їх прикриють.
На жаль, Артем Володимирович загинув при виконанні бойового завдання 15 березня 2024 року поблизу с. Орлівка Покровського району Донецької області. І лише через два роки його тіло на щиті повернулося додому.
Артему Руденку було 22 роки. У Захисника залишились батьки і брат.
Вічна слава полеглому бійцю, щирі співчуття рідним і близьким.
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook
