Александров Віталій Олександрович, 16.05.1985 р. – 16.10.2024 р.
Як зазначено на сайті платформи «Меморіал», Віталій Александров народився 16 травня 1985 року в місті Городок на Хмельниччині в сім’ї бухгалтерки та токаря. Згодом родина переїхала до містечка Сатанів.
Коли Віталію було 11 років, трагічно загинув батько. Відтоді мати виховувала його та сестру сама. Після закінчення 9-го класу Сатанівської загальноосвітньої школи хлопець опанував спеціальність фельдшера у Чемеровецькому медичному училищі. Після строкової служби в армії, Віталія призначили завідувачем фельдшерського пункту в селі Варівці, що на Городоччині. Проте за спеціальністю чоловік працював недовго: згодом став різнороб у Хмельницькому, а потім поїхав до Києва.
Життя змусило братися за будь-яку роботу, тож Віталій працював у продовольчих магазинах, охоронцем у будівельному домі. А у 2016-му влаштувався на Броварський алюмінієвий завод оператором фарбувально-сушильної лінії.
Віталій добровільно долучився до ЗСУ у травні 2024 року. Пройшов тримісячний вишкіл поблизу Житомира. У званні солдата Віталій Александров на псевдо «Алекс» боронив Батьківщину у складі 132-го окремого розвідувального батальйону на посаді розвідника-радіотелефоніста.
Загинув 16 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Лисівка на Донеччині. Захиснику назавжди 39 років…
Віталія Александрова нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
«Віталій не раз ризикував життям, витягував побратимів із пекла. Ми чекали виходу на зв’язок, жили від дзвінка до дзвінка. 6 жовтня він вийшов на бойові позиції з побратимами. 19 жовтня я отримала сповіщення, що мій чоловік зник безвісти. Жевріла надія, мозок малював безліч сценаріїв, у яких він залишився живий: полон, інвалідність, але головне, щоб живий!
Два тижні безсоння, постійного гортання стрічок новин, телеграм-каналів, вдивляння в кожне живе та мертве обличчя обірвалися 4 листопада сповіщенням про смерть. Віталік – це промінь сонця в похмуру погоду, це мій найкращий чоловік, друг, опора та мій захист від будь-яких негараздів. Тепер він мій Янгол-охоронець, і я відчуваю його поряд», – розповіла дружина Ольга.
Поховали захисника в селі Мартинківці Хмельницької області.
У Віталія залишилися дружина, сестра та племінники.
Інформація уточнюється та оновлюється…
