Як зазначено на Memorybook.org.ua,Черніков Олексій Максимович народився 11 червня 1990 року у Вінниці. У 2015 році змінив ім’я та прізвище на «Бунтар Автоном» на знак протесту анексії Криму.
Жив, навчався та працював до війни у місті Вінниця. Навчався у загальноосвітній середній школі №2. Закінчив ДПТНЗ «Вінницьке міжрегіональне вище професійне училище №4», отримав спеціальність «операторі з обробки інформації та програмного забезпечення». У цивільному житті працював фотографом, а згодом в одній із релігійних громад – графічним дизайнером.
На дозвіллі опікувався власним рок-гуртком «Nineya», де був вокалістом. Загалом був талановитим музикантом, любив панк-рок, автомобілі, ремонтував їх власноруч. Був старшою дитиною в сім’ї, мав сестру та двох братів, завжди знаходив для них теплі слова. У ньому поєднувалося бунтарство і релігійність: вогонь і вода, умів розпалити і заспокоїти, підбадьорити і пожурити.
Одружився, і з появою первістка став ще більш турботливим та чуйним. Дружина цілковито поділяла його погляди на життя та підтримувала в усіх його задумах. Був багаторічним редактором української спільноти Вікіпедії, де робив внесок під власним ім’ям.
У колі побратимів мав позивний «Юзеф», який супроводжував його з підліткового віку (мав польське коріння). Був надійним та вірним другом.
За словами дописувача Вікіпедії, знайомого Автонома, той був «чоловік мав активну громадську позицію, учасник Євромайдану. Він одразу після революції долучився до Антитерористичної операції…».
Попри вердикт лікарів про непридатність до військової служби, активно допомагав ЗСУ, їздив у зону АТО/ООС, брав участь у деяких військових операціях та отримав нагороди. Коли розпочалася велика війна, зробив усе, щоб у лютому 2022 року долучитися до лав оборонців. Як сам казав: «Якщо я не піду, то завтра вони будуть у моїй хаті».
Службу проходив у лавах 120-ої окремої бригади, а пізніше став у стрій 12-ї бригади спеціального призначення «АЗОВ». Боронив Батьківщину на Запорізькому та Донецькому напрямках. Був старшим солдатом, зовнішнім пілотом (оператором) безпілотних літальних апаратів, брав участь у спеціальних операціях.
Свій останній бій прийняв 25 березня 2025 року поблизу населеного пункту Новоспаське Бахмутського району Донецької області. Поховали Юзефа 3 квітня 2025 року.
Йому назавжди 34 роки.
В Автонома залишились дружина Весна і син Аскольд.
Його мрії: вільний Крим, незалежна Україна, великий будинок (хотів усиновити дітей), покатати братів, сина та племінника на автомобілі…
Царство Небесне і вічний спокій полеглому Захиснику. Щирі співчуття рідним і близьким загиблого.
Нагороди та відзнаки:
- медаль за участь у боях «Східний Фронт»;
- бойова відзнака «Добровольчий батальйон ОУН»;
- орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Інформація уточнюється та оновлюється…
