Іваницький Олександр Анатолійович
Олександр Анатолійович народився у Броварах, навчався у місцевій школі №8. Після закінчення вступив до університету «Україна», де вивчився на дизайнера.
«Саша був дуже творчою людиною: малював, цікавився архітектурою… Найбільше йому подобалось макетування. Також захоплювався музикою – саме перед війною купив гітару…», – розповіла близька подруга й однокурсниця Альона.
Знайомі та колеги згадують Олександра як дуже щиру і відкриту людину, готову завжди прийти на допомогу. Усмішка не сходила з його обличчя, а тонкий гумор завжди піднімав настрій оточуючим, кажуть знайомі.
Олександр Анатолійович встиг змінити декілька місць роботи. Перед самою війною працював касиром в одному з супермаркетів міста.
«Був справжнім патріотом, рвався захищати Україну. Це було його щире бажання. Він пішов у ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення», – розповіла знайома загиблого.
Олександр Іваницький служив солдатом, стрільцем-санітаром стрілецького відділення стрілецького батальйону. На жаль, загинув 09 січня 2025 року в районі н.п. Баранівка Покровського району Донецької області. Із тих пір вважався зниклим безвісти.
Майже через півтора року після загибелі повернувся в рідне місто на щиті. Поховали Захисника на алеї Слави. Йому назавжди буде 33 роки.
У Броварах у загиблого бійця залишились мама і брат…
Щирі співчуття рідним і близьким Олександра Анатолійовича… Вічна та світла памʼять Воїну.
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
