Тетяна Добрівська і її син Ярослав уже рік, як забезпечують наших захисників на передовій усім необхідним: від автомобілів і тепловізорів до шкарпеток і пиріжків. Вони майже ніколи не звертаються за допомогою – небайдужі знаходять їх самі. Чи просто творити добро без меценатів, благодійних фондів, організовувати забезпечення сотням військовим, і що найтяжче в повсякденних волонтерських буднях – із перших вуст ми дізнались від Ярослава Добрівського.
Історія волонтерства Тетяни Добрівської з Броварів почалась у березні 2022 року. Родич жінки, як і тисячі інших, пішов на фронт. У країні набирала обертів повномасштабна війна з росією, забезпечення мобілізованих лягало на плечі волонтерів, родичів, знайомих. Двоюрідний брат із Носівки Ніжинського району звернувся до Тетяни з проханням допомогти його бригаді артилеристів із купівлею тепловізора. Тоді Добрівські власними силами зібрали необхідну суму за допомогою друзів і знайомих. Допомагав Тетяні син Ярослав. У короткий термін тепловізор прибув на фронт.
Це був початок довгого і складного шляху волонтерства. Із кожним днем потреба в допомозі зростала: медикаменти, бронежилети, тепловізори, дрони, продукти харчування і гігієни… Все більше знайомих опинялось на фронті і кожному хотілось допомогти.
«Для нас немає різниці, кому допомагати. Усі хлопці на фронті – «наші». Звичайно, починали зі знайомих. Потім про нас дізнавались інші підрозділи і просили про допомогу. Намагаємось допомогти кожному», – розповідає Ярослав Добрівський.
У квітні 2022 року син вперше вмовив Тетяну написати пост про допомогу у фейсбуці. На той час всі заощадження родини вичерпались, а кількість запитів від військових зростала. У першому пості опублікували прохання допомогти з купівлею взуття для хлопців на передовій. Серед інших відгукнулась Тетяна Арістархова з взуттєвої компанії Bistfor. Завдяки цьому контакту, вже за кілька днів 40 пар взуття прямувало до гарячих точок…
«Мама не любить просити про допомогу, все намагається тягнути на собі, але ж людський ресурс не безкінечний, – ділиться наболілим Ярослав. – Про її волонтерство дізнавались не тільки військові на передовій, а і небайдужі броварчани, кияни, жителі довколишніх сіл. До нас почала стікатись допомога звідти, звідки ми й не чекали. Допомагали медициною, продуктами, окопними свічками. Пенсіонери тягли закрутки і мед, від молодших були листи від школярів, дитячі малюнки… Ми все розподіляли між нашими підопічними і відправляли на передову».
У травні квартира Тетяни стала схожою на склад. Із тих пір волонтерство займає майже весь час жінки. Спочатку затягнути все в квартиру на 12 поверсі, розподілити, упакувати, перевірити вміст кожної коробки… А потім – на «Нову пошту», щоб відправити в найближчі населені пункти до лінії оборони, звідки військові забирають такі очікувані потреби. Ярослав із жахом пригадує місяці без електроенергії: все доводилось носити сходами, але робота не припинялась ні на день.
За рік волонтерства до сім’ї Добрівських долучились сотні небайдужих. Тетяна не організовувала ніякого благодійного фонду, але про неї в Броварах добре знають. Із серпня 2022 року до її ініціатив долучилась благодійна організація «Перспектива 23.1»: і досі її керівники допомагають творити добро.
Броварчанка Ніна Бездольна за цей рік закрила 1500 банок тушонки – усі передали на передову. Допомагали солодощами, чаєм, медом, м’ясом – хто чим міг.
«Ми б самі не впорались – це все наші люди, вони – неймовірні, – захоплено каже Ярослав. – У Княжичах випікають пиріжки для військових. По 300 штук на одну відправку! А відправки в нас регулярні».
Інколи син помічає, що Тетяна дуже втомлюється і морально виснажується. Особливо це помітно після сумних звісток із фронту. За місяці співпраці, зовсім незнайомі люди з автоматами в руках стали рідними. І коли хтось із них іде у вічність, Тетяна важко це переживає. За рік війни українці багато до чого звикли, але звикнути до смерті – неможливо. І це – найтяжче в роботі волонтерки.
Важким ударом для сім’ї стала звістка про загибель у одній із гарячих точок троюрідного брата Ярослава Віталія Меринова. Віталій був близьким другом і наставником для Ярослава, який виріс без батька. Чотириразовий чемпіон світу з кікбоксингу все життя був прикладом для хлопця, і загинув, як Герой, 31 березня 2023 року. Ярослав каже, що Віталій ніколи нічого не просив, хоча знав, що Добрівські волонтерять. Він просив тільки допомагати тим, кому це справді потрібно. Ярослав теж спортсмен, і в пам’ять про брата в червні 2023-го підніме стяг на його честь на чемпіонаті світу з кікбоксингу в Будапешті.
Сім’я Добрівських продовжує творити добро. Зараз активно збирають смаколики для захисників на передову до пасхальних свят. Днями броварчанин Іван Ляшок доправив волонтерам 60 кг ковбаси, сиру та сметани. «Сир і сметану віддамо на паски і пиріжки, а ковбаска завжди в попиті на фронті», – усміхається Ярослав.
Найближча відправка планується в понеділок, 10 квітня. Зараз Тетяна Добрівська опікується забезпеченням близько десяти бригад: усі вони отримають свої смаколики і необхідні речі до Пасхи.
7 квітня в Тетяни день народження. Редакція «Трибуни Броварів» щиро вітає іменинницю і зичить їй здоров’я та щастя. І, звичайно, якнайшвидшої Перемоги! Дякуємо за тяжку волонтерську працю.
Читайте також:
Волонтер із Броварів виготовляє деталі для українських літаків і безпілотників
«Скільки моє хворе серце битиметься, стільки я працюватиму задля перемоги» – волонтерка з Броварів
Сприяння розвитку волонтерства в Броварській громаді: депутатів міськради просять підтримати програму
Волонтери БФ «Незламні серця» реабілітують дітей-переселенців за допомогою арттерапії і тваринок
