Родини бійців, які загинули на фронті під час оборони України, під час оформлення відповідного статусу та одноразової грошової допомоги стикаються з проявами бюрократії, а часом і відсутності поваги. Скаржаться жінки та матері воїнів як на тяганину з боку терцентрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК і СП), так і органів соціального захисту. Про один із таких випадків «Телеграфу» розповіла сестра броварського воїна Михайла Завірюхіна, який загинув майже рік тому на сході України.
Надія Пахомова через агресію росії проти України втратила спочатку батька – розвідник Ігор Завірюхін загинув під Дебальцеве ще у 2015-му, а влітку 2022-го року – у розпал повномасштабної війни – і брата Михайла.
Броварський ТЦК
Киянка згадує, що сім років тому її родина не стикалась із бюрократичними нюансами – тоді всі паперові питання «влаштувала військова частина та військкомат». Але зараз ситуація кардинально інша.
«Броварський терцентр комплектування та соціальної підтримки тягнув півтора місяці з видачею сповіщення про смерть брата, потім надав, але неправильно оформлене, – наводить приклад Надія. – При спробах отримати документ встановленого зразка, у відповідь отримали приниження та погрози, зокрема мені казали: «Будете сюди ходити – не будемо пускати, а чоловіка заберемо в армію». Зрештою, це сповіщення переробили, ми таки зібрали всі необхідні папери. Але я весь час питала, чому цим мають займатися родини загиблих, а це переважно жінки, які переживають втрату. Це не по-людськи! Логічно, що це має бути завданням військкоматів, міністерств, інших соціальних установ», – розповідає журналістам Надія.
Дарницький ТЦК
Надія уточнює, що несподівано наприкінці минулого року у військкоматі (на той момент родина вже звернулась до Дарницького ТЦК та СП) у її мами почали вимагати довідку про несудимість. Хоча цього документу на момент загибелі брата не було в переліку тих, що потрібні для оформлення одноразової грошової виплати.
«На цьому етапі я вже долучила адвоката, щоб вести розмову з посадовцями юридичною мовою, – говорить жінка. – Бо просто так з’ясувати, на підставі чого терцентр вимагає той чи інший документ, і на якому етапі перебуває розгляд справи, неможливо. А коли вони отримують письмові запити, то змушені відповідати. У листі від Дарницького ТЦК та СП наприкінці березня 2023 року повідомили, що «документи передані до Київського ТЦК та СП для подальшого опрацювання…». А звідти майже через місяць – 17 квітня – приходить відповідь: «підготовлений висновок із комплектом НЕОБХІДНИХ документів та направлений на комісію через департамент соціального забезпечення міністерства України…», – розповідає Надія.
Здавалось, питання вирішене, але ще за два дні Надії зателефонували з районного терцентру й ошелешили: бракує документа про причину смерті.
«Для його отримання мама мала звернутися до центрального шпиталю – таку вказівку мені надали телефоном, – каже Надія. – І це була остання крапля. Я намагалася з’ясувати, чому відбувається ця маячня. Адже в одному з документів зазначено, що Міша помер під час артилерійського обстрілу і наступним реченням, що його «смерть пов’язана з виконанням ним обов’язків військової служби». І до цього моменту у військкоматі нічого додатково не вимагали і як я вже казала, у відповідях зазначено, що ми надали весь комплект документації», – зазначає Надія Пахомова.
Надія додає, що з пояснень співробітників військкомату стало зрозуміло, що цього уточнення нібито вимагають у міністерстві. І що це знову затягне на невизначений термін призначення виплати.
Помер чи загинув?
«Брат був посмертно нагороджений орденом «За мужність», як зазначено в Указі, «за самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», – наголошує Надія.
– І тут раптом потрібні якісь підтвердження, що він не просто помер, а загинув. Що це як не знущання і не приниження родини воїна?! Я доволі сильна духом людина, але і мені дуже складно, та я мушу це робити, бо маму захистити більше нікому. А як бути жінкам, що лишились самі з дітьми на руках? Вони точно не всі зможуть це пройти. Навіщо тоді декларувати мільйонні виплати й не допомагати їх отримувати та не піклуватись про належний соціальний статус сімей загиблих, а робити все навпаки?! З цією системою треба щось робити, не мовчати, щоб змінити її», – скаржиться Надія.
ФОТО – сторінка Михайла Завірюхіна у Фейсбуці
Читайте також:
