Сонячний опік не завжди дає про себе знати одразу. Почервоніння, біль, жар шкіри, набряк або пухирі часто з’являються лише через кілька годин після перебування просто неба. До появи аптечних засобів українці шукали порятунок у криниці, на городі та в коморі. Далеко не кожен старий рецепт був безпечним. Що з цієї домашньої мудрості варто взяти до уваги, а що краще назавжди залишити у минулому – про це розповідає «Трибуна-Бровари» з посиланням на Центр громадського здоров’я МОЗ України, Всесвітню організацію охорони здоров’я, музей Івана Гончара та розповіді місцевих мешканців.
Найдавніший захист від сонця – не мазь, а тінь
Головний народний спосіб захисту від палючого сонця не потребує жодних сумішей. Це тінь, закритий одяг та правильний час для роботи.
Центр громадського здоров’я радить не залишатися під прямим сонцем із 11:00 до 16:00. Саме в цей період шкіра отримує найбільше ультрафіолетового випромінювання. Всесвітня організація охорони здоров’я також називає одяг одним із найнадійніших способів захисту.
Без магазинних засобів варто дотримуватися таких правил:
- планувати роботу на городі, прогулянки та відпочинок на ранок або вечір;
- робити перерви у тіні дерева, навісу чи будинку;
- закривати плечі, спину, руки та ноги легким одягом;
- обирати тканину зі щільним плетінням, через яку майже не видно світла;
- носити бриль, панаму або капелюх із широкими полями;
- прикривати шию та вуха, які часто залишаються без захисту;
- давати дітям воду та частіше заводити їх у прохолодне приміщення.
Тінь від дерева або парасолі не дає повного захисту. Частина ультрафіолету відбивається від води, піску, бетону та світлих стін. Тому біля водойми чи на міській площі закритий одяг потрібен навіть під навісом.
Що робити, коли шкіра вже пече
За легкого сонячного опіку домашня допомога починається не зі сметани чи картоплі. Насамперед тіло треба охолодити та захистити від нового контакту із сонцем.
Найбезпечніші дії вдома:
- перейти в тінь або зайти до прохолодного приміщення;
- прийняти прохолодний душ чи ванну без гарячої води;
- покласти на шкіру чистий рушник або тканину, змочену прохолодною водою;
- повторювати охолодження, коли знову з’являється жар або біль;
- пити воду невеликими порціями протягом дня;
- одягнути вільну сорочку з м’якої тканини;
- берегти місце опіку від сонця до повного відновлення;
- не проколювати пухирі та не зривати шкіру, яка лущиться.
Прохолодна вода та волога тканина знижують жар і полегшують біль. Лід для цього не підходить. Прямий контакт із ним здатен додатково травмувати шкіру.
Сира картопля: давній звичай без доказів користі
Терта сира картопля – не вигадка із сучасних сайтів. Музей Івана Гончара зазначає, що українці прикладали її до наривів, укусів комах, мозолів та опіків. Городина була доступною майже в кожній сільській хаті, тому часто замінювала домашню аптечку.
Холодна картопля могла на короткий час давати відчуття прохолоди. Та етнографічний запис лише підтверджує існування такого звичаю. Він не доводить, що картопля лікує сонячний опік.
Сучасні офіційні рекомендації не пропонують класти на шкіру сирі овочі. Замість картопляної кашки безпечніше взяти чисту тканину та прохолодну воду. Особливо не варто наносити продукти на пухирі, тріщини чи відкриті рани.
Сметана та кефір: прохолода, яка обманює
Сметана або кефір залишаються найвідомішим домашнім «лікуванням» після пляжу. Холодний продукт справді на кілька хвилин полегшує печіння. Проте допомагає тут температура, а не лікувальні властивості молока.
Жир утворює на шкірі плівку та заважає нормальній віддачі тепла. Через це біль і жар здатні посилитися. МОЗ України прямо застерігає від кефіру, сметани, рослинної олії та соку сирого алое на місцях опіків.
Окрема проблема – видалення засохлого молочного шару. Шкіру доводиться мити та терти, а це додає болю й подразнення. Тому сметану краще залишити для борщу, а кефір – для пиття.
Що з «бабусиної аптечки» варто відкласти
Деякі старі рецепти не лише не допомагають, а й погіршують стан шкіри.
Після сонячного опіку не слід застосовувати:
- вершкове масло, сало, жирні креми, вазелін або рослинну олію;
- спирт, горілку, одеколон, йод чи оцет;
- сіль, сечу, чистотіл або інші їдкі речовини;
- листок алое або його свіжий сік;
- лід чи заморожені продукти без тканини;
- жорсткі мочалки, щітки або скраби;
- тісний одяг, який натирає шкіру.
Жирні речовини затримують тепло. Спирт, оцет, сіль та сік чистотілу подразнюють шкіру. Лід створює ризик нового ушкодження.
Варто також відрізняти аптечний гель із контрольованим складом від соку, який людина вичавила з кімнатного алое.
Дерматологи допускають спеціальні зволожувальні засоби з алое для легких сонячних опіків. МОЗ не радить наносити на місце опіку сирий листок або чистий сік рослини.
Коли домашньої допомоги вже замало
Легке почервоніння часто минає протягом кількох днів. Та великий опік здатен супроводжуватися зневодненням, підвищенням температури та загальним погіршенням стану.
До лікаря потрібно звернутися, якщо:
- великі пухирі вкрили значну частину тіла;
- пухирі з’явилися на обличчі, кистях або статевих органах;
- шкіра сильно набрякла;
- біль не слабшає протягом двох днів;
- біля пухирів з’явилися гній або червоні смуги;
- стан не покращився за кілька днів;
- опік отримала маленька дитина.
Термінова медична допомога потрібна, якщо людина втратила свідомість, має високу температуру, сильну слабкість, запаморочення, нудоту, ознаки зневоднення або сплутану свідомість.
Що справді працює з давніх часів
Найкращі старі методи виявилися найпростішими: не виходити під полуденне сонце, шукати тінь, закривати тіло одягом, носити бриль, охолоджувати шкіру водою та пити достатньо рідини.
Картопля залишила цікавий слід в українській народній медицині. Сметана, кефір, олія та сире алое теж міцно закріпилися в домашніх звичках. Та давність рецепта не гарантує його безпеки.
Правило просте: на легкий сонячний опік – прохолодна вода, чиста волога тканина, тінь та спокій. На пухирі, сильний біль, температуру або погане самопочуття – огляд лікаря. Їжа має залишатися на столі, а не на обпеченій шкірі.
Читайте також:
