Цариненко Михайло Юрійович
Командир кулеметного відділення механізованого батальйону, головний сержант Михайло Цариненко загинув ще 5 січня 2024 р. у районі н.п. Нове Краматорського району Донецької області. І лише сьогодні, 21 листопада 2025 р., майже через два роки тіло Михайла Юрійовича транспортували в Бровари, де чоловік щасливо жив із коханою дружиною і донькою (нині їй 16 років).
Як розповіла журналістам пані Світлана – подруга дружини загиблого Захисника, Михайло Юрійович народився в Киргизстані, навчався в Таджикистані, в Україну, на батьківщину батька, повернувся вже повнолітнім. Отримав українське громадянство лише через роки проживання в Броварах. Тут він працював у фірмі, що займалася ландшафтним дизайном, саме там знайшов своє кохання, одружився, згодом народилася донечка. Це була щаслива, творча родина, яку життєрадісний, добрий, працьовитий голова сімейства любив балувати пловом власного професійного приготування.
А потім прийшла велика війна. Михайло Юрійович був обмежено придатним через проблеми з хребтом, проте в перші місяці повномасштабного вторгнення пішов на війну добровольцем.
За словами пані Світлани, на фронті Михайло Цариненко знаходив можливості власноруч професійно облаштовувати бійцям окопи, навіть бані.
Командир кулеметного відділення механізованого батальйону Михайло Цариненко загинув під час виконання бойового завдання. Як розповіла пані Світлана, спочатку рештки тіла були захоронені на цвинтарі у м.Дніпро під номером, як невідомого бійця. Лише завдяки старанням та наполегливості дружини Вікторії, проведено повторну ДНК – експертизу і тіло доставили в Бровари, щоб повторно перезахоронити. На момент загибелі Захиснику був 51 рік…
Сьогодні Бровари (на жаль, дуже мізерна їх частина) попрощалися із ще одним нашим земним Янголом-охоронцем, який тепер оберігатиме нас із небес.
Царство Небесне і вічний спокій,
щирі співчуття рідним і близьким Михайла Юрійовича.
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
