Степанський Богдан Вікторович
Богдан Степанський – вимушений переселенець із Прип’яті.
Як розповіли друзі дитинства Богдана Вікторовича,
після аварії на Чорнобильській АЕС, сім’я Степанських, де з братом підростав і 6-річний Богдан, деякий час мешкала в Києві, а тоді придбали квартиру у
військовому містечку, що при в’їзді в Бровари.
У Броварах хлопець закінчив школу, одружився, тут у подружжя народилася донька і син.
Голова сімейства працював дизелістом у Київському річковому порті, потім – водієм у сфері логістики. Про Богдана Вікторовича друзі відгукуються як про доброго, чуйного, люблячого чоловіка і батька, надійного і безвідмовного товариша. Друзі згадують, як щороку Богдан Степанський їздив на свою маленьку Батьківщину – у Прип’ять, яку дуже любив.
Під час великої війни – в 2023 році – чоловік пішов служити в ЗСУ добровольцем.
Солдат Богдан Степанський ніс службу на посаді гранатометника аеромобільного відділення аеромобільного батальйону.
15 грудня 2024 року дружина отримала звістку, що її чоловік зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі с. Успенівка Покровського району Донецької області. До останнього рідні вірили, що він живий і повернеться додому. Звістку про загибель найріднішої людини отримали тиждень тому.
Сьогодні зовсім незначна частинка Броварів прийшла віддати останню шану полеглому Захиснику – переважно рідні, друзі, знайомі, сусіди. Побивалася над гробом мама, переживали невимовний розпач дружина і донька полеглого Захисника.
Богдану Вікторовичу було лише 44 роки…
Легких вам хмаринок, Богдане Вікторовичу.
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
