“Трибуна-Бровари” продовжує серію матеріалів “Місто, люди і місця”, у рамках якої розповідає про цікавих особистостей і локації, що створюють наше місто. Цього разу розмовляємо з броварчанином Глібом Омелею про те, навіщо займатися волонтерством і взагалі займати активну позицію.
“Коли я вкотре набридав мамі своїми “хочу сюди, хочу туди”, вона сказала: “Синку, на все грошей усе одно не вистачить, спробуй зайнятися волонтерством”, — я спробував і вже незабаром це стало невід’ємною частиною мого життя”, — так про початок свого волонтерського шляху розповідає 19-річний броварчанин Гліб Омеля. Попри доволі молодий вік хлопець уже встиг поволонтерити на кількох десятках проектів: від найменших локальних і до масштабних всеукраїнських.
“Я починав цим займатися лише аби зекономити гроші, але з часом зрозумів, що волонтерство дає безцінний життєвий досвід, і без нього вже не проживу”, — розповідає Гліб.
У “послужному” списку хлопця такі масштабні волонтерства: Міжнародний Харківський марафон, Forum One Ukraine, зустріч із Джорданом Белфортом. Окрім цього він устиг побувати на молодіжному обміні в Естонії у рамках проекту “Erasmus+”. Однак, як зазначає сам Гліб, найбільше задоволення йому принесли зовсім “нерозпіарені” ініціативи, як-от: проект “Тут і Зараз” чи Форум ОСББ у Броварах.
“Під час туру з “Тут і Зараз” ми їздили по селах Західної України і допомагали місцевим із благоустроєм: лагодили дитячі майданчик, реставрували пам’ятники тощо. Не зважаючи на польові умови життя і праці, я цілісінький тиждень був щасливим! — розповідає Гліб. — На Форум ОСББ пішов, бо там не вистачало волонтерів, але був вражений організацією. Ніякої метушні, головний ініціатор Андрій Саук сам за все брався, був і спікером, і куратором, і волонтером”.
Після закінчення школи Гліб поїхав до Харкова на навчання в коледжі. Там він пробув два роки, а потім повернувся до Броварів. Розповідає, що переїзд у зовсім іншу частину країни відкрив йому очі на світ: “Я й не думав, що люди і їхній світогляд можуть бути такими різними. Мені здавалося, що так, як думають у Броварах, думають і деінде в Україні. Але після переїзду з’ясував, що це зовсім не так. Люди всюди різні, і думки в них зовсім різні”.
Самостійне життя в іншому місті навчило хлопця незалежності й ініціативності. Саме в Харкові він робив свої перші кроки як волонтер і завів знайомства, що допомагають йому й досі. Повернувшись до Броварів, Гліб вирішив направити свою активність у локальне русло. Так, він став одним із авторів проекту KiwiKino, волонтерив на Дні молоді і й досі намагається брати участь в усіх можливих ініціативах.
Усього за кілька років своєї активної діяльності Гліб пізнав волонтерство зсередини й поділився власним досвідом із “Трибуною-Бровари”.
ЧОМУ ВАРТО ЗАЙМАТИСЯ ВОЛОНТЕРСТВОМ
Часто люди, котрі й мають бажання щось зробити, згасають під впливом лінощів і труднощів. Гліб має на це дуже просту пораду: “Запитай себе: “А що як ти — єдина людина, яка хоче і може це зробити?” Коли я ще малим запитав у мами, що робить людей щасливими, вона відповіла: допомога іншим. Це просто й банально, але це працює. Треба лише наважитися і спробувати!”
Окрім цього, на думку Гліба, волонтерство — один із найдешевших способів побачити світ. “Є безліч організацій, які будуть просто щасливі відправити тебе за кордон, якщо ти допомагатимеш у якомусь проекті. Такі ініціативи відкривають повнішу картину світу, вчать думати, роблять тебе не просто глядачем, а учасником цього життя”.
ЯК І З ЧОГО ПОЧИНАТИ
Із власного досвіду Гліб радить починати з маленьких “нерозпіарених” проектів. Це також можуть бути фестиваль чи лекція, на які хочете потрапити, але не маєте коштів. “Важливо обирати те, що тобі по-справжньому цікаво. Не треба хапатися за все підряд. Волонтерство — це, насамперед, можливість чомусь навчитися. А якщо проект, у якому береш участь, тобі байдужий, ти швидко вигориш, втратиш інтерес і розчаруєшся в активізмі як такому”, — наголошує хлопець.
Гліб також застерігає: “Волонтерство — це не манна небесна. Деякі люди вирішують цим зайнятися заради марнославтсва. Однак із цього нічого хорошого не вийде. Навіть якщо ідеш у волонтери заради хорошого резюме, роботодавці так чи інакше зрозуміють, що твій “альтруїзм” — лише пусті амбіції”.
Не варто відразу братися за роль організатора чи куратора, — стверджує Гліб. “Із першого разу самостійно організувати якусь ініціативу і привабити до неї людей дуже складно, для цього потрібні хороша команда і великий досвід. Як на мене, варто пройти всі етапи від волонтера до куратора і лише потім братися за організацію. Адже так ти знатимеш усі недоліки і незручності зсередини, розумітимеш суть кожного з процесів”.
ЧОМУ ВЧИТЬ ВОЛОНТЕРСТВО
“Волонтерство навчило мене дуже важливій речі. Далеко не завжди потрібно бути найрозумнішим чи найкрасивішим, часто все вирішує вміння заводити знайомства і спілкуватися з людьми. На багато масштабних проектів я потрапив поза конкурсом, просто тому, що організатори були моїми товаришами, знали, на що я здатний”, — розповідає Гліб.
Окрім цього, він зазначає, що волонтерство — це безцінний життєвий досвід, який отримуєш абсолютно безкоштовно.
КОРИСНІ ЛАЙФ-ХАКИ
- Берися лише за те, що тобі цікаво. “У мене був період у житті, коли я хапався за будь-які проекти, але згодом зрозумів, що це не дало мені нічого, окрім виснаження і втраченого часу. Життя надто коротке, аби марнувати його на нецікаві речі”.
- Найскладніше — перші кілька годин. “Якщо ти волонтериш на масштабному й довготривалому заході, знай: треба протриматися лише перші дві-три години. Саме на початку найбільше метушні: облаштування місця, реєстрація учасників тощо. Згодом роботи стає менше”
- Не ведися на піар. “Коли я був волонтером на Forum One Ukraine, зустрічі з Джорданом Белфортом — подіях, які рекламувалися всюди, був дуже розчарований. Окрім того, що самі спікери виявилися нецікавими, так і ставлення організаторів було не найприємнішим. Ти працюєш цілий день, а тобі навіть поїсти не дають можливості, сприймають просто як безкоштовну робочу силу”.
- Бережи себе. “Не став за мету втратити свідомість від перевтоми. Потім більше ніколи не захочеться бути волонтером. Працюй на совість, але не дозволяй використовувати себе ніби невільника”.
- Не волонтерством єдиним. “Найчастіше волонтери — це молодь, яка має час і сили, однак через брак досвіду нехтує грошима. Із цим варто бути обережним. Громадська активність — це прекрасно, але варто не забувати і про майбутнє: вічно жити за батьківський кошт теж не вийде”.
Наостанок запитую у Гліба, що мотивує його, на відміну від багатьох інших однолітків, витрачати час і зусилля на Бровари.
“Усе просто: це моє місто, я тут живу, — відповідає хлопець. — Я бачив, як інші роблять щось класне і в них виходить, і хочу робити так само. Бровари має багато ресурсів і можливостей, мені кортить ними скористатися. Ніхто не згадає моїх планів, мрій, ідей чи постів у соцмережах, людей запам’ятовують за їхні вчинки. Можливо, у цьому моє марнославство”.
