Благодійний фонд «Від мрії до реальності» в перші дні війни спрацював оперативно і розпочав підтримку наших воїнів та потребуючих містян їжею, ліками, одягом. Лише згодом у Броварах відкрився Єдиний гуманітарний штаб. Тепер вони діють паралельно. На сьогодні у фонді «Від мрії до реальності» працює близько ста волонтерів. Переважна їх більшість – жінки, які фактично 24/7 тримають на своїх плечах тил, піднімають бойовий дух наших воїнів, підтримують містян та мешканців району.
Ця молода жінка – Олена Лахно, і вона в «штабі» благодійного фонду «Від мрії до реальності» головна. Ну майже головна.
Керівниця БФ «Від мрії до реальності» Анастасія Ставничук працює на одному з кількох напрямків – проводить перемовини про постачання гуманітарної допомоги із-за кордону та опікується її доставкою, тому в постійних роз’їздах, тож Олена «на місці» керує всім життям фонду, яке кипить фактично 24/7.
Анастасія Ставничук, засновниця і керівниця благодійного фонду «Від мрії до реальності»: «Нашому благодійному фонду близько 5 років. Всі ці роки ми допомагали малозабезпеченим людям, літнім, дітям із інвалідністю. Перед війною ми виграли грант і мали допомагати і людям із інвалідністю 18+. Тепер допомагаємо всім потребуючим.
У нашому фонді є кілька проєктів різних напрямків, один із них – «Ми поруч», який допомагає онкохворим жінкам. Олена Лахно брала участь у цьому проєкті, там і познайомилися. Нині багато дівчат як із цього проєкту, так й інших, об’єдналися і працюють волонтерами, щоб допомогти нашій армії наблизити перемогу».
… Ми прийшли в «офіс» благодійного фонду, коли саме привезли чергову гуманітарну допомогу. У великому приміщенні – стоси ковд, одяг, взуття, різноманітні коробки з ліками, дитячим харчуванням, харчами довготривалого зберігання, овочі, вода та ін.
Цього разу допомога прибула з Данії: продукти харчування, засоби гігієни, ліки… Загалом Данія надала гумдопомоги близько 20 тон. Її отримували у фонді частинами протягом кількох днів.
(Натисніть задля збільшення)
(Натисніть задля збільшення)
Близько двох десятків волонтерів, які до цього займалися кожен на своєму, визначеному напрямку роботи, оперативно рушили розвантажувати автівку. Жінки різного віку нарівні з чоловіками носили важкі коробки, легший вантаж – передавали «ланцюжком». Робили все швидко, злагоджено.
В’ячеслав, майстер із ремонту аудіо-відеотехніки «У перші дні війни я хотів записатися в тероборону, проте там набір завершився. «Допомагайте військовим чимось іншим», – порадили. І я приєднався до волонтерів фонду. Тут я працюю різноробочим: допомагаю на кухні, ремонтую телефони, але, переважно, розвантажую гуманітарну допомогу. Я намагаюся, щоб жінки поменше носили вантажі, адже насправді це дуже важко. Як громадянин України, роблю все, що можу. Ми нашу країну нікому не віддамо!».
Напрямки роботи фонду
Поспілкуватися з Оленою Лахно було складно, адже жінка одночасно виконувала кілька завдань: допомагала розвантажувати допомогу, спілкувалася з водіями, які її привезли, робила необхідні записи, відповідала на дзвінки…
У такому напруженому ритмі Олена живе з 24 лютого – першого дня війни. Власне, з того дня можна вважати, що БФ «Від мрії до реальності» і розпочав свою діяльність як волонтерський фонд допомоги потребуючим під час війни.
(Натисніть задля збільшення)
(Натисніть задля збільшення)
«Після бомбування в Броварах російськими окупантами військових частин, я відразу поїхала в одне з військових містечок, щоб поцікавитися потребами людей. І відтоді все закрутилося – розповідає Олена. – Військовим потрібна була амуніція, харчування… Ми вирішили, що зможемо взяти на себе більшу відповідальність, ніж допомога дітям із інвалідністю – допомагати й іншим потребуючим».
До війни Олена не мала волонтерського досвіду, проте не перший рік у Броварах є екоактивісткою і переймається за чистоту повітря. Цей напрямок – один із кількох у діяльності благодійного фонду.
Якщо в перший день війни у фонді працювало 2 людини, то через 2 тижні їх чисельність сягнула до ста. Переважна більшість волонтерів – жінки, які фактично 24/7 тримають на своїх плечах тил, підіймають бойовий дух наших воїнів, підтримують містян та мешканців району.
За 16 днів війни у фонді сформовано кілька банків найнеобхіднішого. Одні волонтери відповідають за забезпечення медпрепаратами, інші – за дитяче харчування і засоби гігієни, треті – за теплий одяг і взуття.
Валентина Попова, бухгалтерка: «О 4 год ранку 24 лютого я прокинулася від вибухів. Відразу почала шукати інформацію, що ж трапилося. Прочитала, що Путін розпочав в Україні «спецоперацію», і я зрозуміла, що це – війна.
Працюю волонтеркою з перших днів війни. Давно спостерігала за діяльністю благодійного фонду в соцмережі і мріяла до них долучитися. Війна стала вагомим поштовхом це зробити. Зараз у фонді багато роботи, тому немає місця для сліз чи відчаю».
Олена Бачинська, вчителька початкової школи: «Із першого дня війни я долучилася до волонтерів фонду і їздила збирати допомогу від населення. Люди давали для наших воїнів все, що могли. Тут проживаєш кожен день, як новий. Я переживаю дуже за хлопців на фронті, адже там зараз багато моїх знайомих. І кожен день, коли слухаєш новини, стискається серце. Проте зараз вже відчуваю себе впевненіше, адже знаю, що робити в тих чи інших випадках і вірю в Збройні сили України. Дуже хочеться, щоб маленькі діти не усвідомлювали всієї глибини цієї трагедії, хочеться вберегти їх психіку».
Юлія Заярна, підприємниця, волонтерка: «Волонтерством займаюся протягом кількох років. Разом із іншими небайдужими та фондом «Від мрії до реальності» допомагаю дітям інтернатних закладів. Коли волонтери фонду розпочали свою діяльність, я відразу долучилася, хоча було складно вирішити питання з логістикою – доїздом із села. Та я це вирішила, бо маю важливу мотивацію – бути корисною армії, країні, адже сьогодні важливо робити для перемоги все можливе тут і зараз».
Ще один напрямок роботи у фонді закриває група волонтерів, що опікуються продуктами харчування і готують обіди, якими за потребую забезпечують бійців тероборони та воїнів ЗСУ.
(Натисніть задля збільшення)
Для того, щоб банки постійно поповнювати запасами, працює група волонтерів, які займаються пошуком меценатів за кордоном і доставкою вантажу в Україну. Серед таких активістів – депутати міської ради Ірина Веремчук, Леонід Черепейнік, Олена Дудар.
Безпосередньо активістка Лідія Сичова на кордонах зустрічає гуманітарну допомогу і перенаправляє її в Бровари.
Одній із волонтерів, кому довелося домовлятися про перші гуманітарні вантажі із-за кордону, була Юлія Віннічук.
Юлія Віннічук, мененджерка з продажу
«Перші домовленості про гуманітарну допомогу, які надійшли з Іспанії та Чехії, були складними… Слава Богу, що зараз все стало «на потік» і ми вже знаємо, що і як потрібно робити. Я та інші волонтери контактуємо з військовими – і не лише з нашого району, дізнаємося про їх потреби, шукаємо меценатів і забезпечуємо наших хлопців і дівчат всім, що вони потребують».
Нині у фонді активно розпрацьовують ще один напрямок діяльності – забезпечення військових амуніцією.
Сергій і Олена Григоровичі
Сергій – підприємець- меблевик:
« Мені 62 роки, в мене проблема з ногами, я не можу йти в тероборону. Тому як тільки почув заклик робити «бандерівське смузі» – відразу приєднався. Коли там завершили необхідну підготовку – пішов допомагати волонтерам фонду возити гуманітарну допомогу. Дружина допомагає також усім, чим може».
Не відмовляють нікому
Не відмовляють у допомозі продуктами харчування, одягом і ліками нікому – допомагають як мешканцям міста, так і району. Заявки на продуктові набори і ліки приймають ЩОДЕННО з 10:00 до 12:00 за телефоном 380 96 206 6279 (говорити про свої потреби коротко, чітко).
За словами Олени Лахно, у їх фонді значно менше «бюрократії», ніж у Єдиному гуманітарному штабі, створеному в місті: заявки на адресну допомогу опрацьовують оперативно.
Для малозабезпечених сімей і людей із інвалідністю формують продуктові набори і за потреби їх відразу доставляють.Також волонтери фонду опікуються людьми похилого віку та тваринами, які залишилися у військовому містечку після бомбування в перші дні війни.
Підготували гуманітарну підтримку селам Броварського району, які зараз перебувають в окупації, і за найпершої можливості доставлять їм допомогу.
А от тих, хто хоче отримати дитяче харчування – ведуть облік, щоби тримати на контролі ситуацію із забезпеченням дітей.
Також тут і зараз приймають і підтримку від усіх небайдужих. При нас пересічний броварчанин приніс кілька пачок чаю.
… Ми закінчували інтерв’ю, коли прозвучала сирена повітряної тривоги та почулися віддалені вибухи. У очах жінок не було ні страху, ні відчаю чи тривоги. Була секунда тиші, а далі робота знову закипіла. «У нас єдина в усіх мрія – щоб війна закінчилася якнайшвидше. Ми віримо в наші Збройні сили України і бійців тероборони, тому щодня, щогодини робимо все можливе, щоб у них був надійний тил, щоб день перемоги став реальністю вже сьогодні», – кажуть волонтери.
Фото – авторки, зі сторінки Анастасії Ставничук у Фейсбуці, надані волонтерами
Читайте також
