Буров Павло Володимирович (10.04.1986 – 04.03.2025)
Павло Володимирович народився та проживав у Броварах. Закінчив місцеву школу №3, отримав економічну освіту і працював за фахом. Був дуже світлою і доброю людиною, захоплювався риболовлею та обожнював їздити за кермом.
«Завжди готовий був прийти на допомогу. Він професійно кермував, це допомагало йому і на фронті – дуже багато поранених хлопців вивіз із поля бою», – розповіли знайомі померлого Захисника.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Павло Володимирович долучився до лав місцевої тероборони, а потім і ЗСУ. Ніс службу у званні лейтенанта, командиром протитанкового взводу роти вогневої підтримки.
Коли Захисник вчергове завітав додому, у нього не витримало серце – стався інфаркт. На жаль, лікарям не вдалось врятувати його життя – Павло Володимирович помер 4 березня 2025 року в Київській міській клінічній лікарні №1.
У Захисника лишилась дружина і двоє синів – 18 і 9 років.
Щирі співчуття рідним і близьким померлого. Вічна шана і пам’ять Захисникові.
Нагороди та відзнаки:
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
- Почесний «Знак Департаменту контррозвідки Служби безпеки України».
- Відзнака Київського міського голови Нагрудний знак «За сприяння обороні Києва».
- Відзнака Угруповання стабілізаційних дій «За доблесть і звитягу в Курській операції».
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.
