«Щораз, коли рятуємо людей, ніби народжуюся вдруге», – рятувальник із Броварів Микола Вакуленко

0

Знайомтеся – Микола Вакуленко, 41 рік – начальник 56-ї ДПРЧ м.Бровари, рятувальник із 22-річним стажем. Такі як Микола Павлович на камеру говорити не звикли, вони звикли  у вогонь та воду – без зайвих слів, бо головне гасло надзвичайників – запобігти, врятувати, допомогти.

Родом Микола Павлович із с. Тарасівка, що на Броварщині, там живе його родина – батьки, дружина і двоє дітей.

Після 9-го класу Микола Вакуленко у Броварському ПТУ здобув спеціальність автослюсаря з ремонту автомобілів, а потім, за порадою старших друзів, вступив у Черкаський інститут пожежної безпеки. У рятувальники прийшов працювати зовсім юним, проте серйозним і відповідальним, тож одразу його призначили начальником караулу 10-ї ПДПЧ м.Бровари. Потім працював інспектором із питань та планування моніторингу техногенно – природної безпеки, начальником караулу 45-ї ДПЧ смт Калита, заступником начальника 21-ї ДПРЧ і вже 11 років очолює 56-ту ДПРЧ м. Бровари, що на вул. Я. Мудрого – однієї з 11- ти частин, яка віднедавна входить в 6-й ДПРЗ ГУ ДСНС.

56-ДПРЧ м. Бровари
56-ДПРЧ м. Бровари

Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Вакуленко був на зміні і спільно зі своїм підлеглим – начальником чергової зміни Володимиром Ярмолюком, помчав гасити пожежу після прильотів ракет у військову частину, що при в’їзді в Бровари. 7 березня поїхав із дому на чергове добове чергування, проте назад повернутися вже не зміг: 8 березня ворог окупував Великодимерську громаду. Відтак майже місяць – до деокурації, жив у Броварах, з рідними міг спілкуватися лише телефоном, а місцевими партизанами передавав їм харчі.

Згодом стало відомо, що 15 березня 2022 р. за 20 м від будинку росіяни вбили Володимира Ярмолюка, коли він повертався з чергування додому у Велику Димерку… Це була велика втрата як для родини рятувальників, так й особисто Миколи Павловича, адже колеги були друзями…

Володимир Ярмолюк. Фото – МВС України
Володимир Ярмолюк. Фото – МВС України

Рятувальник із теплотою згадує перші роки свого професійного становлення та першого наставника – командира відділення Григорія Шевченка, під «крилом» якого і здобував свій перший практичний досвід. Згадує і один із перших виїздів – на ДТП, що трапилося між Требуховим і Гоголевим, де довелося деблокувати з автіаки водія. Чи боявся? Каже, що ні. Бо ця професія точно не для боягузів, а для людей із холодною головою, проте – гарячим серцем.

Серед виїздів, що особливо запам’яталися, – у Бровари на вул. Грушевського, де дівчина на верхньому поверсі намагалася покінчити життя самогубством. Її вдалося врятувати завдяки злагодженим діям: Вакуленко на даху мотузкою страхував колегу, який оперативно спустився до дівчини та запобіг її самогубству.

А минулого року в с.Гоголів під час пожежі підлеглі Вакуленка врятували маленьку дівчинку – винесли її із задимленого приміщення. Із останнього, що запам’ятається не лише особовому складу 56-ї ДПРЧ – гасіння складського приміщення з сантехнікою у с.Гоголів після дронової атаки 7 вересня. Лише дякуючи захисникам, які контролюють українське небо і які попередили, що в напрямку Броварщини летять ракети, рятувальники залишилися живими: вони встигли відійти на безпечну відстань від локації, де гасили пожежу, коли поряд прилетіла ворожа ракета…

«Я не герой, – каже Вакуленко, – а от колеги – так». І пишається своїм колективом – згуртованим та відповідальним –  а в підпорядкуванні керівника 56-ї ДПРЧ працює 39 надзвичайників. У їх розпорядженні – дві автоцистерни. Саме їх пожежно – рятувальна частина опікується районом Старого міста та Торгмашем. Микола Вакуленко виїздить разом із черговою групою на всі надзвичайні ситуації, що трапляються протягом робочого дня, і досить часто – вночі. У середньому за добу таких виїздів 2-3. Вдвічі більше – в пожежонебезпечний період –  влітку та восени.

Під час гасіння пожежі в екосистемах району

Однією з найбільших проблем нині рятувальник називає виїзди на пожежі в нічний час, адже припарковані в дворах автівки все частіше блокують під’їзд до місця виклику. Тож рятувальники змушені працювати справді в надзвичайних умовах, позаяк автівки не мають права чіпати: використовують малогабаритний транспорт, що може протиснутися між машинами, та прокладають магістральні лінії (пожежні рукави) до другої спецавтівки і гідрантів. Проте попри всі складнощі, рятівник на роботу не скаржиться. Навпаки.  «Зараз не те, що було 20 років тому: автівки обладнані всім необхідним для надання допомоги, у рятувальників спецодяг вже не брезентовий, а з матеріалів, що витримують високу температуру, вологу, механічні навантаження й небезпечні речовини», – каже Микола Павлович.

Ідентифікація вибухонебезпечних предметів після деокупації Броварського району
Ідентифікація вибухонебезпечних предметів після деокупації Броварського району
Ідентифікація вибухонебезпечних предметів після деокупації Броварського району
Під час гасіння пожежі разом із колегами 56-ї ДПРЧ.
Після прильоту “шахеда” в автосалон

Чи любить Вакуленко те, що робить? Беззаперечно. Каже, що народжується щораз заново, коли рятують людей. Мабуть, ця незрима любов до професії передається й оточуючим та рідним рятувальника, адже в ДСНСники пішов і його молодший брат Дмитро.

17 вересня в Україні відзначали День рятівника. Щиро дякуємо всім надзвичайникам за вибір професії і щоденний подвиг, який ви називаєте простим словом «робота».

Читайте також

  1. Жінки-фермерки з українського села матимуть шанс на гранти для зростання бізнесу: ключові деталі
  2. У броварському ліцеї №7 рятувальники відкрили «Клас безпеки»
  3. Скандал із електронними щоденниками: чи перетворять батьків на платних контролерів успішності дітей

  4. На одного суддю – понад…1000 справ: у Броварському суді катастрофічно бракує служителів Феміди
  5. У Княжичах з’явиться новий спортивний майданчик за майже 1,5 млн грн
Залиште відповідь

Exit mobile version