Сьома конференція LED Bro: бірюзові організації, сексуальна освіта, батьківство, стартовий капітал та гендер

22 вересня у Броварах відбулося відкриття другого сезону надихаючих ідей — сьома конференція L.E.D. Bro. Цього разу модератор та засновник Олександр Плахов запросив трьох спікерів та двох спікерок, які говорили про бірюзові організації як новий світовий устрій, необхідність сексуальної освіти для дітей, про речі яких батько повинен навчити своїх дітей, стартовий капітал своїми руками та різницю між сексом й гендером.

МАКСИМ КАРПЮК (підприємець, бізнес-консультант): «Бірюзові організації – новий світовий устрій чи утопія?»

Максим базував свою доповідь на відомій книзі Фредеріка Лалу “Компанії майбутнього”, яка допомагає розібратись в тому, що мотивує людей в наш час та які оргструктури використовуються для того, щоб рухатись в потрібному напрямку.

І для початку спікер надав поняття мотивації: “Уявіть собі, що є велика висока гора і вас спонукають на неї забратися. Як це зробити? Перша думка: нумо поставмо зверху горщик із золотом. Але ця методика не працює, тому що коли людина починає думати –  вона бачить себе на милицях. Тобто ризики ось тут, а горщик золота ще дуже далеко. Тоді придумали інше: а якщо ми додамо внизу крокодила, тобто небезпеку. Людина порівнює крокодила та милиці, й тоді все виходить логічно. Таким чином працює мотивація. Як висловився Аль-Капоне: “Дійсно добрим словом та пістолетом можливо добитися більше, ніж просто добрим словом”.

Далі пан Максим коротко навів типи організацій, способів мислення (парадигм), їх основні переваги та недоліки:

• 1 рівень: червоний, імпульсивний парадигма. Спосіб мислення, як у маленької дитини, що бажає займатися лише задоволенням своїх потреб, їй потрібно все тут і зараз. Основна мета – вижити, перевага – швидке реагування на загрози. До цього типу відносяться імперії.
  Чингісхан: “Найбільша радість для чоловіка — це перемагати ворогів, гнати їх перед собою, віднімати у них майно, бачити, як плачуть їхні близькі, їздити на їх конях, стискати у своїх обіймах їх дочок і дружин”
• 2 рівень: бурштиновий, конформістська парадигма. Спосіб мислення підлітка, що починає ідентифікувати себе з однолітками: носить такий самий одяг, лається, в них своя банда. “Світ небезпечне місце, але разом ми сила.” Це суспільство порядку, стабільності, яке має різні соціальні та класові прошарки, але роль особистості нівельована через відсутність впливу на процеси. Мета: планування та формалізація. Приклади – інститут церкви, армія, держустанови, системи освіти.
  Генрі Форд : “Чому коли мені потрібна пара рук до неї обов’язково приєднаний мозок?”
• 3 рівень: помаранчевий, парадигма конкурентна. На цьому рівні людина стає більш індивідуальною та приймає правила не тому, що хтось так сказав, а тому, що щиро в це вірить. Переваги: ефективність, відсутність соціальних каст, є делегування повноважень.
  З однієї сторони, Наполеон каже: “Коли я віддаю міністру наказ, то шлях його виконання я залишаю на його розгляд.” А з іншої Віктор Франкл: “Багато людей володіють засобами для життя, але не мають сенсу життя.”
• 4 рівень: зелений, інтегральна, плюралістична парадигма. Це родина, де людина намагається стати частиною цілого, підтримувати зі всіма гармонійні стосунки. Потрібна не лише вигода для себе особисто, а й для всього людства. Це суспільство горизонтальних структур: незалежні організації, корпорації, приватні школи.
  Ейнштейн: “Інтуїтивне мислення – це священний дар, а раціональне мислення – вірний слуга. Ми створили суспільство, що віддає почесті слузі, але яке забуло про дар”.
• 5 рівень: бірюзовий, усвідомленість, парадигма еволюційна. Людина починає сприймати себе в більш широкому соціальному контексті. Мета — слідувати своєму призначенню. Відповідати на питання: чи правильно я це роблю, чи дійсно я цього бажаю, чи хочу я цим займатися? Перевага: здатність розуму до парадоксального типу мислення.
  Марк Аврелій: “Роби, що потрібно і здійсниться те, чому призначено здійснитися.”

Пан Максим вважає, що ми не повинні оцінювати всі ці типи управління, як гарні чи погані. “Питання в тому, який саме рівень розвитку потрібен для вирішення певної задачі? Тому що зараз задачі дуже сильно відрізняються від того, що було раніше, коли всі проблеми були пов’язані з небезпекою життю. Червоні організації відповідають на питання – що? Помаранчеві та янтарні – як? Тільки одна організація відповідає на питання: навіщо? Тому що у всіх організаціях основним двигуном є страх. І тільки в бірюзовій організації можна забути про страх, замінити його на любов.”

Чоловік переконаний, що найголовніше зараз рухатися у двох напрямках: розвивати свою особистість і робити щось. “Вам обов’язково допоможуть, тому що бірюзові люди вони вже знаходяться серед нас. Гуртуйтесь, єднайтесь, починайте вже щось робити. Just do it! Прямо сьогодні вже можна починати!“

ДАРИНА МІЗІНА (журналістка, авторка колонки про сексуальну освіту на «Гендер в деталях», проводила уроки сексуальної освіти для учнівства середніх і старших класів): «Картопля і секс: чому нашим дітям потрібна сексуальна освіта?»

Багатьох зацікавила незвична назва виступу, тож пані Дарина пояснила до чого ж тут картопля в темі про секс: “Уявімо що перед нами людина, яка не знає як їдять картоплю. Все що вона знає це те, що її їдять. Тоді вона починає логічними експериментальними шляхами шукати той спосіб, яким треба з’їсти картоплю: вона може спробувати з’їсти її немитою, зі шкіркою, сирою, в поєднанні з продуктами, з якими вона не поєднується. І в процесі цього пошуку людина може заразитися якоюсь хворобою, може отруїтися, може отримати психологічну травму і так зненавидіти ту картоплю, що назавжди від неї відмовиться. Ваші діти, які не знають, що таке секс, як правильно ним займатися, не підставляючи під загрозу ані своє життя, ані життя своїх партнерів — є отією людиною, яка не знає як їсти картоплю. Припиніть думати, що ваші діти досі вірять у лелек, коли ми живемо в епоху інтернету. І говорити про лелек або про капусту, або як говорять китайські матусі, що знайшли дитину в смітнику, — не модно, не прикольно, не цікаво і тим більше, невірогідно.”

Спікерка запевняє, що є купа способів аби розповісти, звідки беруться діти. Найпростіший варіант сказати, що діти народжуються від любові, коли і чоловік, і дружина кохають один одного, та в них є певний взаємний фізичний зв’язок.
Дарина Мізіна розповіла, що перші ази сексуальної освіти з’явилися в кінці 19 століття через епідемії венеричних хвороб. Потім в минулому столітті під час епідемії ВІЛ-СНІД про це почали говорити і в школах. Зараз у Голландії та Англії сексуальну освіту починають викладати дітям з 4-х років, звісно відповідно до їхнього віку. В Україні такого виховання немає. Тому не дивно, що згідно зі статистикою, 44% української молоді дізнаються вперше про секс від знайомих, а 66% шукають цю інформацію в інтернеті. Взагалі 8% українських підлітків стають сексуально активними до 12-ти років, а 64% після 15-ти років.

Пані Дарина закликає саме батькам стати першоджерелом, до якого дитина прийде за інформацією. “Я не можу нав’язувати вам свої цінності чи давати вам конкретних порад з приводу того, як говорити про секс з дітьми. Тому що в кожній родині вони свої і свій спосіб виховання. Але є загальні правила, які вам допоможуть при розмові”:

1. Правило спідньої білизни: до тих частин тіла, які прикриваються спідньою білизною не має доступу жодна доросла людина і жодна дитина, лише батьки та лікар у їх присутності. Потрібно пояснювати це вже з 4 років, адже тоді дитина зрозуміє, що не всі дотики є безпечними.
2. При розмові з підлітками називайте своїми іменами статеві органи. Не використовуйте аналогії з метеликами або квіточками. Багато хто з дорослих людей стикається зі страхом сходити до гінеколога, уролога, венеролога, ставлячи під ризик здоров’я просто тому, що соромно.
3. Починайте з діалогу, користуйтеся будь-яким приводом. Можливо, ви почули якусь історію чи прочитали в інтернеті – обговоріть, наштовхніть свою дитину на цю розмову, дайте їй висловитися. Запитайте як би вона вчинила у цьому випадку. Якщо ви надали вашій дитині спеціальну книжку про сексуальне виховання, а вона не хоче мати з нею справу, спробуйте почитати її самі, а потім поговорити про неї з дитиною.
4. Попередьте про безпеку. Поясніть підліткам, що найбільш відповідний для їхнього віку вид контрацепції — це презервативи. Не бійтеся говорити про те, що може бути небажана вагітність або захворювання, що передаються статевим шляхом. Але при цьому спробуйте компенсувати цю негативну інформацію тим, що секс – це про любов, про задоволення, про взаємність, про готовність й усвідомленість.
5. Дайте дитині зрозуміти її особисті кордони. Запропонуйте їй сховатися в замку, що дитина побудувала поки гралася. Якщо вона зачиняє двері у свою кімнату – не відчиняйте їх без стуку. Дайте зрозуміти, що ви поважаєте її особисті кордони.
6. Поясніть, що таке згода. Це не мовчання, не відсутність “ні”, це не страх. Згода це тверде “так”. І що її право в будь-який момент сказати “ні”.

“Тому що, якщо про це не розповісте ви, про це їм розкажуть однолітки або інтернет,” – застерігає пані Дарина.

ВЛАДИСЛАВ ГОЛОВІН (засновник проекту Fathers’ Club, батько трьох дітей, колишній редактор у Forbes (Україна): «10 речей, яким батько має навчити своїх дітей»

Пан Владислав одразу попередив, що здебільшого працює у своєму клубі з чоловічою аудиторією, але багато з цих речей стосуються обох батьків. Отже, за його думкою, батько має навчити свою дитину наступному:

1. Відношення до самого себе. Чоловік закликає не читати дітям нотацій, а вчити на власному прикладі. Для цього радить італійського педагога Франко Нембріні та його книгу “Від батька до сина”: “…діти дивляться на тебе. Коли вони грають, вони не просто грають; що б вони не робили, насправді краєчком ока вони завжди дивляться на тебе. І якщо вони бачать в тобі радість і силу перед обличчям реальності, то це єдиний засіб у твоєму розпорядженні для їх виховання.”
2. Турбота про власне тіло та здоров’я. Пан Владислав погоджується, що у багатьох чоловіків це слабке місце: “Ми всі робимо техогляд своєї автівки, але забуваємо робити те саме стосовно власного тіла. Тому ми доживаємо, згідно зі статистикою, до 50-60 років через те, що просто терпимо хвороби, а не лікуємося.”
3. Здатність опиратися на власні сили. В стародавні часи були обряди ініціації. Вони були потрібні для виживання племені: чим більше сильних чоловіків, тим більша ймовірність, що плем’я виживе. “Але зараз у чоловіків нема чіткої відповіді на питання: коли саме ти відчув себе чоловіком. Ні коли я пішов в армію, ні коли отримав права, ні коли був перший секс, ні при першій бійці. Тобто нема чіткого кордону: я був хлопчиком, а тепер став чоловіком. Це процес, етапи якого тривають усе життя,” – пояснює спікер.
4. Хобі. Владислав глибоко переконаний, що в житті кожного чоловіка повинно бути хобі: мотоцикли, марки, музика тощо. “Бо коли він повністю розчиняється в кар’єрі та родині, й в нього нема своєї віддушини, це погано.”
5. Безумовне прийняття своїх дітей та вміння самому бути дитиною. Чоловік згадує, що його покоління виховували за системою Макаренка. Але зараз ці методики не працюють, бо автор цієї книги виховував безхатченків. Тож спікер пропонує тепер почитати збірку листів актора Євгена Леонова до свого сина та висловлює переконання: “Це те батьківство, в якому є не тільки сила, але й любов та ніжність. При цьому, дуже важлива присутність батька не лише фізично, але й емоційно.”
6. Подумати про те, що дав особисто вам ваш батько. “Дуже часто у більшості людей тут рана, коли вони розуміють, що батька в їхньому житті не вистачало і вони з цією дірою у грудях росли. Це дуже болюча тема, тим не менш, яка дала багатьом відомим людям змогу стати сильнішими та створити чудову власну родину,” – запевняє пан Владислав.
7. Поважати матір своїх дітей, але не бути залежним від впливу жінок. Іноді люди не вміють провести межу між любов’ю та залежністю: потрібно допомагати жінці, але не вважати її безпорадною дитиною. Спікер не радить уходити в іншу крайність, коли патріархат вже сприймається як деспотизм. Це може призвести до того, що в дитини виникне велика образа на батька, який не поважає матір. Тому, чоловіче лідерство це насамперед відповідальність.
8. Відношення із зовнішнім світом. Одна з проблем сучасних шкіл – це булінг. Не потрібно відповідати насильством на насилля, але треба вміти постояти за себе. Батько повинен не просто втручатись з погрозами, а й віддати дитину в спортивну секцію.
9. Навички мисливця, вміння зберегти здобич. Зараз це вміння робити кар’єру та бізнес, а також контролювати свої витрати, відкладати частину. Навчайте дитину, щоб вона мала твердий ґрунт під ногами.
10. Вміння робити щось своїми руками. Здавалось би така звичайна проста річ, але її також не завжди вдається зробити. Тож показуйте власним прикладом.

ДАРИНА ХУДІЯШ (членкиня «Малої академії наук», Microsoft AI Ambassador, фіналістка «Школи Успіху 2018» від Klitschko Foundation): «Стартовий капітал своїми руками».

На початку промови дівчина представилась: “Мене звати Дарина Худіяш, мені 15 років, я навчаюся в 10 класі. Також постійний член Малої академії наук, беру участь в майже всіх проектах реалізованих нею на тему філософії для дітей, культурної дипломатії та мистецтва. Я закінчила музичну школу за класом фортепіано. Займалась 7 років плаванням, 5 з яких професійно. Обожнюю літературу, люблю співати, танцювати. Вам може здатися, що мені подобається все. Мушу вам зізнатися, що ви не помилися. Мені дійсно подобається займатися майже усім.”

Дарина зізналась, що батьки привили їй таку навичку, як вміння вчитися. Якось вона вирішила займатися складанням букетів, вивчала багато матеріалів. Але потім зрозуміла, що їй це більше не цікаво. “Я відчувала розчарування, адже я вважала це справою свого життя. Потім бачу наступний об’єкт, йду до нього, заглиблююсь і знов те саме. І це виявилось для мене проблемою: тому що мої однолітки вже визначились, більшість знають, ким вони будуть, на який факультет вступатимуть. Але виявляється, що я ще не визначилась, тому що сьогодні мені подобається це, а що мені сподобається завтра? Я почувалась дуже самотньою.”

Змінив ставлення Дарини один цікавий виступ на ТЕД. Спікер розповідав про таке поняття, як мультипотенціоналізм — явище, при якому людина може розвиватися одночасно в декількох напрямках і рівномірно розподіляти свою увагу на сфери, які її цікавлять. “А потім в Ольги Кобилянської я знайшла цитату, яка стала провідною нотою мого життя: “Я навчалася і язиків, і робіт різних ручних, все, що могла, вбирала в себе як губка, щоб потім стало капіталом”. Тепер я знаю, чого хочу, відчуваю що можу досягти успіху багато в чому. Я зрозуміла, що навчаючись, створюю свій власний базовий капітал. Тому немає сенсу викреслювати якесь своє захоплення, навіть якщо я знаю, що воно тимчасове,” – ділиться своїм відкриттям дівчина.

Активне соціальне життя Дарина розпочала з участі в проекті Малої академії наук разом з іншими 18 підлітками з усієї України. “Після того, як я побачила, що підлітків можна згуртувати в межах країни, я зрозуміла, що їх можна згуртувати й в локальних межах. Тому взяла участь в проекті школи успіху від фонду Кличко. Учасники — 50 дівчат та 50 хлопців – отримали завдання: провести локальну школу успіху. Для мене особисто ще є інша ціль — я хочу згуртувати броварську прогресивну та активну молодь разом.”
Дарина повідомила, що в Школу успіху-2018 під гаслом “Shake your future on your own” вже відкрито набір. Запрошуються підлітки 13-16 років. Анкету на участь можна подати за посиланням..

РОМАН ЛАБА (доктор біблійного богослов’я, директор всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції Римо-католицьких єпископів України): «Sex чи Gender? І при чому тут церква?»

Пан Роман розпочав промову із визначення термінів. Він зауважив, що більшість під гендерною рівністю мають на увазі рівність між чоловіком і жінкою в різних сферах. Але він пропонує говорити саме про секс, тобто стать, бо їх лише дві — чоловік та жінка, а гендерних типів зараз 58. Він також попередив, що церква в жодному випадку слово “секс” не демонізує, а навпаки вчить зріло ставитись до цього дару.

Спікер розповів, що філософськими підвалинами того, що називають “гендер”, є марксизм і неомарксизм. В ході розвитку гендерної науки деякі вчені проводили різні експерименти. Одним з них було дослідження Маргарет Міт в Полінезії. Вона намагалась дати відповідь на питання: чи сексуальність – це обмеження, яке накинула церков на людину, чи це щось, що належить до людської природи? Жінка дійшла висновку, що в первісних суспільствах секс не має жодних табу. Але згодом Дерек Фріман провів там повторне опитування, яке поставило під сумнів результати попереднього.

Іншим дослідником був Альфред Кінсі, який зробив масштабне опитування 12 тисяч осіб. Психолог дійшов висновку, що 98% людей не живуть за загальноприйнятими нормами, тож він вимагав змінити стосовно них кримінальний кодекс. Наприклад, не карати чоловіків за зґвалтування. “Він заклав такі основи гендерної ідеології, що потім багато інших досліджень безкритично на них базувались. До моменту, коли один із біографів показав, що це соцдослідження не може бути науковим та правдивим, тому що в ньому брали участь 25% осіб, які були покарані за злочини на сексуальному підґрунті, а 10% були клієнтами гей-барів,” – пояснює пан Роман.

Інший вчений, Джон Манні, ввів значення слова “гендер”. Він стверджував, що перші два роки дитина безстатева, а потім може обирати собі стать. Він провів один із найжорстокіших експериментів в історії психології на двох близнюках, що закінчився трагедією — самогубством цих близнюків в зрілому віці.
“Тому я не розумію чому на таких сумнівних фундаментах будується життя суспільства. Гендерна ідеологія, на мою думку, пов’язана з серйозною кризою в Європі. Починаючи з 1968 року спостерігається величезний демографічний спад. Тому що людську сексуальність відривають від людини, роблять її просто інструментом задоволення. Її відривають від акту прокреаційності — давання життя,” – висловлює свою думку спікер.

Щоб нація продовжувала своє існування коефіцієнт народжуваності повинен становити — 2.11, тобто одна родина повинна мати мінімум двох дітей. У 2007 році цей коефіцієнт у Франції становив – 1.8, в Іспанії — 1.2, в Німеччині — 1.1. Ці країни почали розв’язувати цю проблему за рахунок емігрантів з арабських країн. Фактично в Європі зараз триває колонізація, знищення її культури зсередини — бо серед мусульманських родин цей коефіцієнт становить 8.1.
“Багато людей мають певні стереотипи про церкву. Але в католицькій церкві є такий документ, який розповідає виключно про статевий акт. І він має підзаголовок – про святість передавання людського життя. Тобто цей акт називається актом святості. Що може запропонувати церква — християнську антропологію. Це присягнути одній людині в вірності на все життя і більше ні з ким в статеві відносини не вступати, ” – завершив свою промову Роман Лаба.

Авторка світлин — Катерина Мамайсур-Негода