Антоніна Григорівна Дворянець, 23.03.1952 р. – 18.02.2014 р.
Антоніна Григорівна народилась 23 березня 1952 року в селі Старосілля Чорнобильського району Київської області. Закінчила чорнобильську середню загальноосвітню школу, потім – Боярський меліоративний технікум за спеціальністю « гідротехнік».
Із 16 жовтня 1972 по 16 червня 1983 року працювала інженером-гідротехніком колгоспу імені Леніна у селі Горностайпіль Чорнобильського району Київської області. З 17 червня 1983 по 4 травня 1987 року – інженером проєктної групи, старшим інженером проєктної групи Чорнобильського управління осушувальних систем. У 1986 році, після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, брала участь у ліквідації її наслідків. Була евакуйована із зони відчуження і разом із родиною переїхала до Броварів.
Узимку 2013-2014 років майже щодня приїздила на майдан Незалежності у Києві, де була активним учасником Революції гідності. За цей час познайомилась із багатьма жінками в Будинку профспілок, разом із ними розносила активістам Майдану чай та їжу.
18 лютого 2014 року Антоніна Дворянець пішла на мирний пікет біля Верховної Ради. Тіло Антоніни Дворянець знайшли після початку розгону учасників акції на барикаді біля верхнього входу до станції метро «Хрещатик» на вулиці Інститутській. Нанесені травми виявились несумісними з життям.
Із розповідей євромайданівців, які чергували на барикаді, Антоніна Дворянець кинулась захищати активістів від побиття. Упала жінка після удару кийком спецпризначенця міліції. Ідентифікували тіло за посвідченням ліквідатора чорнобильської катастрофи.
У 2014 році Антоніні Дворянець було присвоєно звання «Почесний громадянин м.Бровари». 17 квітня 2015 року в Броварах по вулиці Короленка, 56-А на одному з під’їздів, де проживала Антоніна Дворянець, на її честь установлено меморіальну дошку. 25 грудня 2015 року на честь Антоніни Дворянець у Броварах перейменували вулицю Чубаря.
Указом Президента України Антоніна Дворянець удостоєна звання Герой України з орденом «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) – за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції гідності.
Антоніна Григоріївна нагороджена медаллю «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно).
Вічна пам’ять і вічна слава…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду — сотник , молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Людмила Максимлюк (21.02 2014)
У матеріалі використано фото сайту Політек
