Завірюхін Ігор Анатолійович (позивний «Дід»), 03.01.1957 р. – 30.01.2015 р.
Ігор Анатолійович – розвідник, інструктор Збройних сил України, майор у відставці, доброволець 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь».
Після школи вступив до Рязанського військового училища, пізніше став спецназівцем, брав участь у військових діях у Грузії, Афганістані, Закавказзі.
Коли війна лише почалася, Ігор Завірюхін їздив до зони АТО як волонтер, тренував бійців добровольчих батальйонів МВС, був партизаном під Слов’янськом. Через вік він не міг стати добровольцем, тому лишився у 25-му батальйоні територіальної оборони «Київська Русь» як боєць та інструктор, навчав молодих розвідників.
У грудні 2014 року Ігоря та його бойових товаришів відправили додому на ротацію, але в січні терміново викликали на дебальцівський фронт. Вони мали замінити бійців із 128-ї бригади в Нікішиному, але там уже були бойовики…
30 січня 2015 року в одному з дворів Рідкодуба, куди бійці відступили за наказом керівництва, вибухнула міна. Від осколка в голову Ігор Завірюхін загинув на місці.
Його тіло бойовики дозволили вивезти з поля бою лише через місяць після переговорів, які вів ветеран-афганець Іса Курамагамедов: 30 років тому вони із загиблим служили в Грузії. Іса три дні шукав тіло вбитого товариша.
Бровари прощалися із загиблим героєм 28 лютого 2015 року. Поховали 58-річного Ігоря Завірюхіна у Великій Димерці.
25 грудня 2015 року в Броварах на честь загиблого бійця назвали вулицю Ігоря Завірюхіна, що раніше носила ім’я Семашка.
Також указом Президента України Ігоря Звавірюхіна посмертно нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
