24 листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів. Найчисельнішим та найжорстокішим вважається Голодомор початку 30-х років, спричинений сталінським режимом. Згідно наукових досліджень тоді загинуло 3 млн 41 тис. людей: протягом лютого-грудня 1932 року – 205 тис. людей, у 1933 році – 3598 тисяч, а в першій половині 1934 року ще 138 тис. людей, проте за різними даними та архівами кількість заморених голодом може сягати 7 мільйонів осіб.
У ХХ столітті українці пережили три голодомори: 1921-1923 років, 1932-1933 років та голод 1946-1947 років. Наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років. Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932—33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі Української СРР, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону. Попри те, що дії представників сталінської влади, які спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, включно зі Сталіним, знали про факти загибелі людей від голоду.
Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати.
Згідно даних на сайті «Меморіал жертв Голодомору», певні історичні обставини ускладнюють підрахунки, а ще більше – встановлення імен вбитих. Радянська влада зробила все можливе, щоб приховати наслідки свого злочину. На місцях було заборонено фіксувати реальну кількість смертей. Сьогодні виявлено таємні списки деяких сільрад з переліком померлих в 1932-1933 роках. Ці списки вдвічі перевищують офіційні дані.
Голодомор – це геноцид української нації в 1932-1933 роках. Скоєний керівництвом Радянського Союзу з метою упокорення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави.
У 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор визнано геноцидом українського народу. У 2010 році постановою Апеляційного суду міста Києва доведено геноцидний характер Голодомору, намір Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Чубаря, Хатаєвича, Косіора знищити частину української нації. У 1932 – 1933 роках було убито понад 7 мільйонів осіб на території УРСР та 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, які історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та в Казахстані.
Геноцид – цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково окремих груп населення чи цілих народів за національними, етнічними, расовими, корисними або релігійними мотивами. Історичним прикладом геноциду є Холокост, коли нацистській режим знищував євреїв під час Другої Світової Війни, геноцид вірменів в Туреччині (1915-1923), геноцид в Руанді (1994), геноцид в Срібріниці (1995).
Найпершою країною, яка визнала Голодомор комуністичним геноцидом українського народу, була Естонія у 1993 році. Наступною країною визнала Австралія в 2003 році.
Канада стала третьою країною, що визнала Голодомор геноцидом українських людей та кожен рік в четверту суботу листопада проводить «День пам’яті українського голоду та Геноциду (Голодомору)».
Також Голодомор визнали такі країни: Угорщина, Ватикан, Литва, Грузія, Польща, Перу, Парагвай, Еквадор, Колумбія, Мексика, Латвія, Португалія.
А 4 жовтня 2018 року Сенат США одноголосним рішенням прийняв двопартійну резолюцію, у якій Голодомор 1932-1933 років визнано геноцидом українського народу.
Росія категорично відмовляється визнавати сталінську політику проти українців у 30-х роках як акт геноциду.
Пам’ятники жертвам Голодомору встановлено в багатьох українських містах та селах, а також за кордоном. А в 2003 році американський та український історик, дослідник Голодомору в Україні Джеймс Мейс запропонував ввести традицію запалювати свічку кожну 4-ту суботу листопада. Відтоді акція «Запали свічку» є міжнародною та загальнонаціональною. Традиційно о 16:00 пам’ять загиблих вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня як в Україні, так і в багатьох країнах світу.
Де б ви не були 24 листопада, о 16:00 запаліть свічку. Вшануйте жертв Голодомору.
