За інформацією управління з питань ветеранської політики Броварської міської ради, станом на травень 2025 року п’ятьох мешканців Броварської громади відзначили званням Героя України посмертно, ще одного – за життя. Ці люди – символ незламності, самопожертви, мужності. Вони боронили Україну в найгарячіших точках, а дехто відстоював її майбутнє ще на Майдані. Ми маємо зберегти пам’ять про Героїв, чиє життя назавжди пов’язане з Броварами.
Антоніна Григорівна Дворянець – перша жінка Небесної Сотні, Герой України (посмертно)
Жила у Броварах із 1988 року. Активна учасниця Революції Гідності.
Антоніна Дворянець народилася 23 березня 1952 року в селі Старосілля Чорнобильського району Київської області. Закінчила чорнобильську середню загальноосвітню школу, потім – Боярський меліоративний технікум за спеціальністю « гідротехнік».
Із 16 жовтня 1972 по 16 червня 1983 року працювала інженером-гідротехніком колгоспу імені Леніна у селі Горностайпіль Чорнобильського району Київської області. З 17 червня 1983 по 4 травня 1987 року – інженером проєктної групи, старшим інженером проєктної групи Чорнобильського управління осушувальних систем. У 1986 році, після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, брала участь у ліквідації її наслідків.
Під час Революції Гідності стала однією з активних учасниць протестів на Майдані разом із чоловіком. Готувала їжу, носила одяг і ліки для самооборонців. Була прикладом незламної громадянської позиції.
18 лютого 2014 року Антоніна Дворянець пішла на мирний пікет біля Верховної Ради. Її тіло знайшли після початку розгону учасників акції на барикаді біля верхнього входу до станції метро «Хрещатик» на вулиці Інститутській. Нанесені травми виявились несумісними з життям.
Із розповідей євромайданівців, які чергували на барикаді, Антоніна Дворянець кинулась захищати активістів від побиття. Упала жінка після удару кийком спецпризначенця міліції. Ідентифікували тіло за посвідченням ліквідатора чорнобильської катастрофи. Антоніна Дворянець стала першою жінкою у списку Небесної Сотні.
Указом Президента України від 21 листопада 2014 року їй посмертно присвоєно звання Героя України. У Броварах її ім’ям названа вулиця, встановлена меморіальна дошка, присвоєно звання Почесного громадянина міста.
Руслан Юрійович Попов – розвідник, Герой України (посмертно)
Мешкав у Броварах із 2003 року. Загинув під час штурму острова Зміїний.
Народився Руслан Попов 20 серпня 1977 року в місті Очаків Миколаївської області. Після закінчення Київського інституту Сухопутних військ обрав шлях військової розвідки. Служив в ООН у Ліберії, згодом – в українських спецпідрозділах. Із 2003 року оселився у Броварах.
Із початком війни у 2014 році, повернувся на службу добровольцем. Приєднався до лав ГУР у званні капітана, де служив у легендарному бойовому спецпідрозділі, до якого також належать Герої України Кирило Буданов, Максим Шаповал та інші. Це ті бійці, які виконували завдання на суші, у повітрі, на воді та навіть під водою.
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Руслан був у Маріуполі, де у складі загону виконував особливе завдання. Наприкінці березня в складі групи він вийшов із оточення, подолав разом із побратимами понад 165 км, щоб уже за тиждень повернутися в Маріуполь у складі евакуаційних рейсів. Вертольотами із «Азовсталі» спецпризначенці вивозили поранених, доставляли туди зброю, ліки і продукти харчування.
Згодом брав участь у визволенні острова Зміїний, де загинув 7 травня 2022 року, прикриваючи відступ побратимів.
18 липня 2022 року йому посмертно присвоєно звання Героя України. У Броварах перейменовано вулицю на його честь, встановлено меморіальні дошки.
Олександр Олегович Шаргородський – сержант ЗСУ, Герой України (посмертно)
Проживав у селі Требухів Броварської громади. Загинув у бою під Бахмутом.
Олександр народився 5 лютого 1994 року в місті Балта, що на Одещині, але згодом родина переїхала в Требухів. Із 2014 року став до лав Збройних сил України, де пройшов бойове хрещення на Сході. Був учасником АТО в Донецькій та Луганській областях. Відзначився під час повітряних операцій із забезпечення оборони Маріуполя та евакуації поранених. Тоді ж проявив надзвичайну мужність.
У складі 3-ї окремої штурмової бригади брав участь у боях за Кліщіївку, Іванівське, Ступочки та, зрештою, Бахмут. Став прикладом лідерства та бойового духу для побратимів.
17 травня 2023 року загинув під час виконання бойового завдання біля Бахмута. Йому було лише 29 років. Указом Президента №278/2025 присвоєно звання Героя України. Нагороджений численними медалями та почесними знаками. Його ім’я увіковічено в меморіальних об’єктах.
Юрій Миколайович Гілянчук – воїн із позивним «Фенікс», Герой України (посмертно)
Мешкав у Броварах із 2019 року. Загинув біля Авдіївки.
Юрій Гілянчук народився 22 січня 1985 року в селі Мощаниця на Рівненщині. Після школи здобув фах зварювальника та водія в Острозькому професійно-технічному училищі. Після строкової служби працював на цивільних об’єктах, проте у 2017 році Юрій добровільно пішов на фронт – у складі Збройних сил України брав участь в АТО на Донбасі. Після завершення служби працював на будівництві. У 2019 році переїхав у Броварі, яке стало його новою домівкою.
Із початком повномасштабного вторгнення росії, Юрій пішов до броварського ТЦК, уже 9 березня був у лавах Збройних сил України. Служив у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
Протягом понад року – з березня 2022-го до травня 2023-го – Юрій перебував на передовій в районі міста Авдіївка Донецької області. Завдяки його рішучості й професіоналізму, було знищено велику кількість ворожої техніки та живої сили, тим самим зупинено просування противника.
15 травня 2023 року під час чергового ворожого обстрілу поблизу Авдіївки, Юрій Гілянчук загинув. Похований у рідному селі. Указом Президента від 6 травня 2024 року йому посмертно присвоєно звання Героя України. У школі, де він навчався, встановлено меморіальну дошку.
Євгеній Олександрович Зеленський – командир спецгрупи, Герой України (посмертно)
Зростав і навчався у Броварах. Загинув під Луганськом у 2014 році.
Народився Євгеній Олександрович 28 січня 1991 року в Потсдамі (Німеччина), згодом родина оселилася в Броварах. Навчався у ЗОШ №3, з дитинства мріяв про армію. У 2008 році вступив до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові, яку закінчив у 2012 році за спеціальністю «Управління діями підрозділів військової розвідки та спеціального призначення».
Після завершення навчання Євгеній обрав службу в 8-му окремому полку спеціального призначення оперативного командування «Північ» Сухопутних військ ЗСУ, дислокованому в місті Хмельницький. Там він обіймав посаду командира спеціальної групи. З початком російсько-української війни, в березні 2014 року його група вирушила на схід України для прикриття державного кордону та запобігання проникненню ворожих розвідувально-диверсійних груп.
17 червня 2014 року під час боїв за місто Щастя Луганської області, групі Євгенія Зеленського було поставлено завдання визволити з оточення бійців батальйону «Айдар». Після успішного виконання завдання група потрапила в засідку. Євгеній до останнього прикривав своїх бійців вогнем із автомата, що дозволило їм перегрупуватися. Під час відходу, в бронетранспортер БТР-80, на броні якого він перебував, влучила граната з реактивного протитанкового гранатомета. Євгеній отримав важкі поранення, його доставили в реанімаційне відділення Головного військово-медичного клінічного госпіталя в Києві. 24 червня 2014 року він помер, не приходячи до тями. Похований на Совському кладовищі в Києві.
Указом Президента №673/2014 удостоєний звання Героя України. У Броварях його іменем названа вулиця, випущено пам’ятний конверт Укрпошти.
Володимир Васильович Міщенко – старший сержант, Герой України (за життя)
Мешканець міста Бровари. Командир зенітно-ракетного взводу.
Старший сержант Володимир Міщенко – єдиний Герой України із Броварів, удостоєний цього звання за життя. Командир зенітно-ракетного взводу 110-ї ОМБр, прославився в боях за Авдіївку.
Під його командуванням підрозділ знищив дев’ять літаків Су-25. Це був один із найефективніших підрозділів протиповітряної оборони на фронті. Його рішучість, досвід і холодна точність стали щитом для побратимів на передовій.
Указом Президента у 2024 році йому присвоєно звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка». Його приклад є джерелом натхнення для всієї громади.
Ці шість Герої – частина нашої історії, нашого болю і нашої гордості. Їхні імена викарбувані не лише на табличках, а й у серцях броварців. Вони живуть у назвах вулиць, у розповідях і в майбутньому, яке ми маємо захищати так само віддано, як це зробили вони. Вічна слава Героям України!
Читайте також:
1. Звання Герой України: кому присвоюють та як отримати виплати
2. Герой України Роман Дармограй про наступ на Бровари і танкові бої. ВІДЕО
3. Присвоєння звання Героя України посмертно: процедура, критерії та виплати
4. Спецпризначенця з Броварів Героя України Руслана Попова посмертно нагороджено орденом «Золота зірка»
