Спецпризначенця з Броварів Героя України Руслана Попова посмертно нагороджено орденом «Золота зірка»

Pinterest LinkedIn Tumblr +

Броварчанин Руслан Попов був із тих, про яких кажуть «хлопці, яких не можна називати» – розвідником спеціального призначення. Він загинув під час спецоперації на Півдні України ще 7 травня, та лише кілька днів тому, у рамках обміну тілами, його змогли повернути додому. І лише сьогодні, 21 липня, рідні мали змогу його поховати. Поховати як Героя України: 18 липня Президент присвоїв Руслану Попову таке звання та нагородив орденом «Золота зірка».

У серпні Руслану Попову було б 45 років. Фактично стільки ж і знає його Юлія –  майбутні чоловік і дружина познайомилися ще в дитсадку міста Очаків, де і народилися.

Школу Руслан закінчував у Києві –  сім’я переїхала в столицю за переведенням батька-військового. Проте щоліта хлопець відпочивав у бабусі в Очакові, де залишилися його друзі дитинства. Там продовжив спілкуватися і з Юлею. Там, після багатьох років дружби, коли обом було по 26 років, і зробив їй пропозицію руки та серця. Побралися вже через місяць.

Руслан Попов

Руслан І Юлія

У Броварах сім’я Попових живе майже 19 років. Саме стільки років разом прожили Руслан і Юлія. У нашому місті в подружжя народилися донька і син.

Руслан був кадровим військовим. Він закінчив у столиці військове танкове училище і, як мріяв ще зі школи, став розвідником спецпризначення.

Понад рік із місією ООН був у Ліберії, а по поверненню служив в Україні – виконував завдання спеціального призначення. Пішов на пенсію за вислугою років, проте як тільки росія вторглася на Донбас, у 2014 р. добровольцем відразу повернувся в армію.

«Ще в 2010 році Руслан передбачав, що росія рано чи пізно нападе на Україну, – розповідає Юлія. –  Вони часто виїжджали на навчання в Крим, то Руслан говорив, що в росіян саме такі настрої».

У складі групи на Донбасі Руслан провів кілька успішних операцій.

Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Руслан був у Маріуполі  – у складі загону виконував особливе завдання. Наприкінці березня в складі групи він вийшов із оточення, щоб уже за тиждень повернутися в Маріуполь у складі евакуаційних рейсів. Вертольотами із «Азовсталі» спецпризначенці вивозили поранених, доставляли туди зброю, ліки і продукти харчування.

Про всі завдання, які виконував Руслан на фронті та в тилу, Юлії невідомо. Та і не розпитувала, адже знала, у яких військах служить її чоловік – які не можна називати вголос.

Руслан Попов

Востаннє подружжя бачилося 9 лютого 2022-го – відтоді щодня спілкувалися телефоном. Руслан дзвонив сам, коли була така можливість. Останній дзвінок був увечері 6 травня: чоловік сказав Юлії, що завтра рано прокидатися – є справи. А 7 травня в слухавці Юлія почула голос командира, який повідомив, що Руслан із двома іншими розвідниками загинув під час прикриття відступу групи. Проте до останнього рідні в це не хотіли вірити, адже тіла ніхто не бачив. До 14 липня.

Руслан Попов

Русланове тіло віддали росіяни як неідентифіковане в рамках обміну 30-ма тілами. 15 липня Руслана вдалося опізнати за особливими прикметами.

Так і не дочекалися повернення сина з війни Русланові батьки, яких він дуже поважав і любив. Без брата залишилася сестра, з якою у них були дуже теплі стосунки.

Для своїх неповнолітніх сина і доньки Руслан назавжди залишиться найкращим батьком – веселим, добрим, щедрим, який неймовірно любив і оберігав свою сім’ю. Який був майстром на всі руки, не боявся братися за будь- яку роботу і вважав, що немає нічого, чого б не могла зробити людина  – варто лише захотіти. Саме таким його пам’ятатиме і Юлія.

На мундирі, що залишився на згадку про Руслана, низка нагород, як свідчення того, яким був її чоловік:  За мужність при виконанні спецзавдань, За воїнську доблесть, За відданість воєнній розвідці, Захиснику Вітчизни, За участь в антитерористичній операції, медаль ООН, кілька пам’ятних відзнак. До них додалася остання – від Президента України. 18 липня 2022 р. указом № 505 Руслану присвоєно звання «Герой України» та нагороджено орденом «Золота зірка». Посмертно.

Сьогодні рідні, близькі, знайомі і побратими мали змогу попрощатися з Русланом. Похоронили капітана І-го рангу на новому кладовищі на Алеї Героїв.

Царство Небесне і світла пам’ять нашому захиснику. Герої не вмирають – вони Ангелами допомагають нам на землі.

Фото – надані Юлією Поповою

Читайте також

  1. Загинув Юрій Таран – командир підрозділу 72-ї бригади ім. Чорних Запорожців, що обороняв Броварщину
  2. На Сході країни загинув учитель із Княжичів Анатолій Федоренко
  3. У бою на Сході країни загинув броварчанин Ярослав Друзь. Що відомо про Героя
  4. У боях із російськими окупантами загинув Олег Куцин – командир батальйону, який обороняв Броварщину
  5. На фронті поліг броварчанин Михайло Завірюхін – син загиблого розвідника-АТОвця Ігоря Завірюхіна
  6. «Росія від нас не відчепиться, треба бути готовим захищати країну»: Броварська громада попрощалася із загиблим Героєм Олексієм Кузьком
  7. «Я молодий і маю захищати свою країну і тебе, мамо»: Бровари попрощалися з Героєм Антоном Перегудовим
Поділіться.

Залиште відповідь