Микола Миколайович Кукса 18.12.1983 – 24.95.2026
Микола Миколайович усе своє свідоме життя проживав у Броварах. Тут закінчив школу №2 (нині ліцей), відслужив строкову службу в українській армії. Працював на різних роботах, останнє місце – фірма з виробництва пам’ятників.
Мобілізували Миколу Миколайовича в грудні минулого року. А через 5 місяців – 24 травня 2026 р., у родину прийшла страшна звістка:
молодший сержант, кулеметник механі зованого відділення механізованого батальйону Микола Кукса загинув.
Боєць отримав смертельне поранення в районі н.п. Шестакове Чугуївського району Харківської області.
«Його називали ніжно «Колясик». Коля був дуже доброю людиною: коли мій син лежав у реанімації, Коля підтримав нас у ті складні моменти.Він працював у нас на фірмі з виробництва пам’ятників, був дуже відповідальним, дуже дисциплінованим, добрим, щедрим – ніхто про нього не скаже нічого поганого. Я дуже б хотіла, щоб наші діти були живі і були з нами, щоб найшвидше закінчилася війна. Щоб наші діти хоронили нас, а не ми їх», – під час прощання на майдані Свободи сказала Людмила Коробова – колега по роботі, мама загиблого Захисника Костянтина Коробова.
Страшний біль втрати для рідних, який неможливо виміряти жодною міркою – для мами, батька, старшого брата – ветерана АТО.
Миколі Миколайовичу навіки буде 42 роки…
Царство Небесне і вічний спокій Захиснику.Щирі співчуття рідним і близьким.
Відео прощання із загиблим Захисником можна переглянути у Фейсбуці за ЦИМ посиланням або в Телеграмі за ЦИМ посиланням.
