Підлітки часто здаються постійно насупленими, незадоволеними, лінивими й дратівливими. Батьки зляться на «невдячних» дітей, які, здається, лише зависають у гаджетах. Хоча дорослі знають, що це період активного розвитку й прагнення до незалежності, їм важко прийняти, що процеси відбуваються не за «дорослими правилами». Обидві сторони розгублені. Як правильно реагувати і допомогти дитині пережити цей етап, про це розповідає «Трибуна-Бровари» з посиланням на Credo.
Слухайте без осуду
Підлітки переконані, що їх ніхто не розуміє. По-перше, вони й самі себе ще до кінця не розуміють. По-друге, батьки часто ставляться до їхніх проблем як до незначних, перебільшених чи навіть надуманих. Тому важливо приділяти увагу, висловлювати співчуття і намагатися зрозуміти емоції дитини. Варто уникати знецінювання чи спроб «виправити» їхні думки. Втомленим дорослим буває складно слухати дітей. А діти хочуть, щоб їх слухали без перебивань. Хочуть бачити, що батькам не байдуже. Що дорослі принаймні намагаються зрозуміти суть проблеми. Не варто казати щось на кшталт «теж мені, є чим перейматися», або «в наші часи такого не було, і нічого», або «не вигадуй, чим ти взагалі не задоволений, адже у тебе власна кімната, їжа, одяг, ґаджети, гуртки, репетитори і багато такого, чого не було у нас у твоєму віці, що ще тобі треба?».
Відповідь проста: діти потребують батьків не лише як джерело утримання, а як близьких і надійних дорослих, поруч із якими безпечно. Замість закочувати очі й театрально зітхати краще запитати, чим можна допомогти; поцікавитися, як підтримати; дати зрозуміти, що діти мають право на вияв своїх почуттів, навіть якщо форма цих виявів не завжди подобається. Емоції – це нормально. Усі впродовж життя вчаться над ними панувати, і не всі досягли успіху. А що вже казати про підлітків. Їм важливо відчувати, що їх почули і зрозуміли – навіть якщо проблеми чи емоції здаються незначними.
Не сприймайте поведінку підлітка особисто
Насупленість чи грубість підлітка не завжди спрямовані конкретно проти батьків. Часто це реакція на стрес, гормональні зміни або внутрішні сумніви. Замість образ і конфліктів варто зберігати спокій і реагувати з розумінням. Батьки мають допомогти дітям впоратися зі злістю, агресією чи перепадами настрою, а не засуджувати їх за прояв негативних емоцій. Дайте дитині можливість виговоритися, навіть якщо це звучить різко чи неприємно. Водночас просіть її назвати те, що вона відчуває і з якого приводу: «Я злюсь / засмучений / ображений, тому що…». Це важливо – вміти назвати свій стан і визначити, що до цього призвело. Так і батьки, і підліток зрозуміють, що саме вивело його з рівноваги: проблеми в школі, стрес через спілкування з однолітками чи невпевненість у собі.
Спершу допоможіть упоратися з емоціями:
- запропонуйте техніку дихання, наприклад «глибокий вдих-видих»;
- запитайте, чи можна зараз обійняти;
- придбайте боксерську грушу або почніть разом бігати.
Біг дає добру нагоду випустити пару і трохи розрядитися. Спробуйте. Раптом це спрацює. А тоді допоможіть підліткові знайти його сильні сторони, визначити цілі, які надихають, і заняття, що додають упевненості. Не бійтеся звертатися за порадою до психологів чи психотерапевтів, якщо бачите, що не даєте собі раду самостійно.
Пануйте над своїми емоціями
Періодично нагадуйте собі, що підлітковий період – це час великих змін. Терплячість, розуміння та підтримка батьків мають ключове значення для розвитку емоційної зрілості дитини. Тому вчіться керувати і своїми емоціями, а не лише емоціями дітей. Вони вчаться, спостерігаючи. Вчаться керувати собою, спостерігаючи за вами. Говоріть про свої почуття – але у конструктивній формі. Це навчить підлітка здорового емоційного спілкування. У стресових моментах замість того, щоб зриватися на гнів або навпаки вдавати, ніби все гаразд, варто щиро сказати, що ви злі, засмучені чи налякані, але думаєте над тим, як краще це вирішити.
Поважайте їхню автономію
У підлітковому віці діти починають боротися за самостійність. Поважайте їхні бажання мати власний простір, вибирати друзів і пробувати щось нове: новий стиль в одязі, нове хобі, нову зачіску. Дозвольте своїм дітям на міру їхнього віку та зрілості самостійно обирати і ухвалювати рішення – але й нести наслідки таких рішень теж дозвольте. Це сприяє розвитку самосвідомості й відповідальності. Це непросто, адже батькам доведеться постійно балансувати між довірою і контролем, між бажанням відкрити дитині безліч можливостей і бажанням від усього її захистити. Диктатура не сприяє розвитку довіри, а надмірна демократія не сприяє розвитку відповідальності. Завданням батьків залишається чуйний моніторинг рівня свободи у виробленні рішень, які стосуються питань безпеки та юридичної відповідальності або можуть негативно вплинути на моральний та психологічний стан дитини. Для цього треба цікавитися тим, чим зараз «живе» підліток; знати, з ким товаришує, що йому цікаво, де він буває – але не у формі «звітування», а як щирий інтерес до його життя. Баланс між автономією і керівництвом будується на взаємній довірі, відкритій комунікації та готовності батьків визнавати, що підліток здатен ухвалювати власні рішення і вчитися на власному досвіді.
Створіть атмосферу довіри
Це неймовірно: ті самі діти, які ще вчора вірили батькам беззастережно і в усьому на них покладалися, сьогодні піддають сумніву геть усе, що дорослі кажуть, роблять і навіть те, у що вірять самі і вчили вірити їх. Довіру треба здобувати наново. Довіру іншої якості, іншого порядку. Як це зробити? Менше критики – більше прийняття. Діти довіряють, якщо бачать, що батьки засуджують їхню поведінку, а не їх самих. Коли діти впевнені й точно знають, що їх люблять, а не їхні досягнення. Підлітки прийдуть до батьків, якщо ті проявлять себе як ті, хто завжди поруч – навіть якщо боляче, прикро і соромно за їхню поведінку. Діти довіряють послідовним у своїх словах і вчинках дорослим. Ця послідовність стосується і покарань, і винагород, бо для підлітків це – про надійність і стабільність. Ось така парадоксальна правда про те, на чому будується довіра між батьками й дітьми.
Стосунки, які залишаються назавжди
Дорогі батьки, пам’ятайте: підлітковий вік – це лише етап, а стосунки з дітьми – це назавжди. І закладаються вони саме у цей непростий для батьків і дітей період. Якими вони будуть – близькими і довірливими чи відчуженими й повними зранень і гіркоти – залежить від батьків. Дорослі допомагають підліткам ставати дорослими людьми, а ті допомагають батькам ставати зрілими. У повсякденному житті це означає більше спокійних розмов, менше реакцій на емоції, готовність підтримати навіть тоді, коли дитина здається найбільш закритою. Саме такі звичайні дії формують фундамент, на якому триматимуться стосунки вже в дорослому віці.
Читайте також:
Книги для дітей і підлітків: як обрати читання, яке справді захопить
Мав довге волосся і черевики з масивною підошвою: у Броварах молодики побили підлітка
У Броварах масажист зґвалтував підлітка під час сеансу. ФОТО, ВІДЕО
Зупинити свавілля: неповнолітній «гроза Броварів» із компанією б’є і залякує підлітків