Новік Олександр Миколайович
Родина Олександра виїхала з Білорусі в Литву як політичні біженці на початку повномасштабної війни в Україні. Восени 2024 р. хлопець свідомо приїхав в Україну, щоб воювати зі спільним ворогом – росією.
«Він вважав, що війна в Україні – це також і його війна. Це і наша війна», – каже згорьована мама, яка прибула на прощання з сином із Литви.Також на прощанні були присутні легіонери з Білорусі, які воюють за Україну.
22-літній хлопець пройшов навчання на стрільця-снайпера в рекрутинговому центрі Третьої окремої штурмової бригади і відразу пішов на фронт.
«Саша загинув під час виконання свого першого бойового завдання 20 січня в районі населеного пункту Новоєгорівка на Луганщині», – розповів журналістам дядько загиблого Захисника – мешканець Броварів, тому з бійцем і прощалися в нашому місті та похоронили на алеї Слави броварського цвинтаря.
«Саша взяв позивний «Розпад», бо він вірив у розпад росії, – розповідає бойова побратимка з позивним «Картина», з якою Олександр проходив вишкіл у навчальному центрі. – Він був добрий, веселий, освідчений – з ним було цікаво спілкуватися на різні теми. Також Сашко допомагав мені перекладати з білоруської книгу письменника, революціонера Костуся Калиновського, бо деякі слова з білоруської я не розуміла. На жаль, я так і не дочитала книжку…».
Під час прощання із загиблим Захисником на майдані Свободи, до матері Олександра Новіка підходили мешканці Броварів і щиро дякували, що хлопець-білорус приїхав добровільно захищати нашу країну. Прикро лише, що мешканців міста, які прийшли поклонитися пам’яті загиблого було дуже мало. Хоча це – найменше, що може і має зробити кожен, хто живе в тилу, це наш моральний і громадянський обов’язок.
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.
