Мотрич Олександр Миколайович (30.12.1975 – 15.09.2024)
Олександр Миколайович народився і навчався в Києві. Із сім’єю – дружиною і двома синами, переїхав у Бровари, коли діти вже ходили в школу.
Працював на різних посадах. Останнє місце роботи перед великою війною – збирав на фірмі меблі.
«Загалом батько був кріпкий і сильний, не цурався фізичної роботи, любив спорт, до якого долучав і нас із братом. А ще був добрий і веселий», – згадує про батька старший син Данило.
Із першого дня великої війни Олександр Мотрич пішов служити в ДФТГ. Спочатку це було добровольче формування «Манеж», згодом – «Дозор-2». За постійну усмішку на обличчі, побратими називали Олександра «смайлик».
«Олександр був порядний, людяний, відповідальний і надійний. Не відмовлявся від жодних завдань, навіть понаднормових», – згадують побратими.
Влітку цього року Олександр Мотрич пройшов навчання і пішов добровольцем служити в ЗСУ стрільцем ( кулеметником) – номер обслуги десантно-штурмового відділення десантно-штурмового батальйону.
Солдат загинув 15 вересня 2024 року під час виконання завдання поблизу н.п. Погребки в Курській області ( рф). За попередньою інформацією, від удару дроном.
На прощання з Олександром прийшла значна кількість бійців «його» добровольчого формування. Кажуть, що до останнього не могли повірити, що побратима вже немає.
30 грудня Олександру Миколайовичу мало б виповнитися 49 років…
Царство Небесне і вічна пам’ять Захисникові, щирі співчуття рідним і близьким.
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.
