Кажуть, що колишніх наркоманів не буває, цей «діагноз» – пожиттєво. Однак у центрі реабілітації нарко- та алкозалежних жінок «Милосердя» вже 19 років доводять протилежне. Підопічні центру – ніби героїні фільму-жахів, які пройшли пекло, та все ж знайшли сили відродитися із попелу духом і тілом та віднайти сенс життя. Скільки наркозалежних у Броварах, чи є серед них діти, яку допомогу залежні можуть отримати у нашому місті?
Центр реабілітації нарко- та алкозалежних «Милосердя» створено при Благодійному фонді (БФ) «Перемога» 19 років тому. Від БФ у Броварах діє ще один центр реабілітації нарко- та алкозалежних – «Перемога». Там надають допомогу залежним чоловікам, а у «Милосерді» – жінкам. Допомагають у центрі і тим, які перебувають у стресовому стані. Наприклад, після розлучення. При необхідності разом із мамами можуть проживати і діти. Наразі у «Милосерді», який розмістився в орендованій двокімнатній квартирі на вул. Короленка лікуються 5 жінок віком 25-57 років, які вирішили раз і назавжди «зав’язати» з наркотиками чи алкоголем. Разом із залежними проживають «старші» – директорка центру «Милосердя» Марина та її помічниця Вікторія.
Історія №1
«Коли я була наркозалежна, жила лише на булочках, цигарках та чаї», – згадує Вікторія своє напівголодне існування.
Віка розпочала курити «травку» ще у 8 класі. У 9-му вже був трамадол. Рідні не дуже цікавилися життям доньки: батько зловживав спиртним, мама працювала, щоб прогодувати сім’ю. Уперше Віка «вкололася» з друзями заради цікавості. І «підсіла» на опіум (ширку) на 15 років. Увесь час, згадує жінка, переконувала себе, що зможе позбавитися від залежності у будь-який час, і самостійно. Однак все зайшло надто далеко: втратила роботу консультанта в аптеці, постало питання і про вилучення доньки. Тоді за порадою знайомого і поїхала з Кропивницької області (колишня Кіровоградщина) лікуватися в Бровари. У «Милосерді» перебуває 2 роки: після успішної реабілітації та піврічної адаптації прийняла рішення залишитися та допомагати таким, як колись була вона. Наразі з Вікторією в центрі проживає її 15-річна донька. «Вона приїхала мене навідати. Донька в курсі мого колишнього і теперішнього життя, – каже Вікторія. – Я не соромлюся про це говорити, адже щоб вирішити проблему, спочатку варто її визнати. Я визнала, і тільки завдяки цьому центру вирішила її для себе раз і назавжди».
Вікторія розуміє, наскільки важливо для залежних повноцінне харчування. У меню жінок є все, що потрібно для швидшого одужання: молочні, м’ясні та рибні страви, овочі та фрукти. Загалом центр існує на добровільні пожертвування. Харчуються підопічні центру тричі на день, їжу готують по черзі. Однак тих, хто на карантині, – а перебувають на ньому два тижні – до приготування їжі не залучають. Так як і не змушують прибирати ліжко чи підмітати підлогу. «Карантинні» тільки їдять та відпочивають, щоб відновити сили та поетапно ввійти у процес нового життя. Однак відновлення дається досить складно. Особливо тяжкі – після метадонових програм, розповідають «старші», такі можуть не спати тижнями. У цей час «карантинними» постійно опікуються «старші» та такі ж залежні: готують вночі чай чи масажують ноги. У такий критичний період підопічним заборонено виходити на вулицю та спілкуватися по телефону. Згодом, коли залежний після «ломки» прийде трішки до тями, його долучають до вивчення Божого слова. Загалом фактично кожен час підопічних заповнюють навчальним процесом, суть якого: змінюйся ти – і все почне змінюватися навколо тебе. Через три тижні людина має вирішити: повертатися додому, у звичне життя, чи розпочати нову його сторінку. Частина жінок, розповідає Марина, відмовляються від лікування, однак частина згодом повертаються, щоб кардинально змінитися. А це – можливо, стверджує очільниця центру, яка вже 6 років не вживає дурман.
Історія №2
Марина зростала у неблагополучній родині, де частими гостями були сварки та бійки. Стреси дівчинка знімала курінням та алкоголем. Пізніше «долучилися» коноплі та трамадол, а з 15 років – опіум. Ця пристрасть розтягнулася на довгі 10 років.
Після чергової «ломки» Марина вирішила спробувати змінитися і поїхала в реабілітаційний центр м.Житомир. Але витримала там тільки два тижні і знову повернулася в Бровари. Та даремно себе втішала, що за два тижні змогла залежності позбутися. Навпаки – опіум усе тісніше зав’язував на шиї зашморг:заради чергової дози вона йшла на обман рідних та близьких, а наркотичний дурман став причиною травми ноги та відторгнення від кісток пластин, фактично прирікши жінку на інвалідність. Та поворотним моментом у житті Марини стало вилучення у неї доньки – дівчинку забрали проживати в іншу родину, а жінці дали шанс позбутися залежності і стати справжньою мамою. Першим отямився співмешканець – батько Марининої дитини, і поїхав на реабілітацію. Потім пройшла реабілітацію і жінка. Обом батькам уже в суді довелося відстоювати право виховувати свою доньку. Зараз жінка веде здоровий спосіб життя, працює фітнес-тренером. Батьки виховують свою доньку-підлітка в любові, довірі та вірі.
Загалом лікування та реабілітацію жінки в «Милосерді» проходять за програмою «Рівний рівному». Тобто допоміг собі – допоможи іншому. Лікуються підопічні в центрі півроку, ще півроку – адаптовуються до життя без наркотиків чи алкоголю. У період реабілітації колишній залежний самостійно розпоряджається своїм життям, однак залишається підзвітним центру.
Пройти лікування та реабілітацію в центрі може кожен бажаючий, розповідає Марина, та зазвичай до них направляють із центру «Перемога», позаяк досить часто залежними є цілі пари. Приїздять у «Милосердя» і з християнської церкви «Перемога», при якій і функціонує центр, з БФ «Україна без наркотиків». Направляють у «Милосердя» також і з соціальних служб не лише Броварів. Реабілітаційні центри «Перемога» діють по всій країні, тож наркозалежних броварчан направляють у центри інших міст: так краще для самого залежного, каже Марина, адже менше спокуси повернутися у звичне коло.
Кабінет нарколога: нереальна реальність
У Броварах діти курять «травку» вже із 7 класу, стверджують у центрі. І придбати дурман нині легко: по Інтернету. Наркоділки залишають свої контакти і прямо на стінах школи чи асфальті, по телефону скеровують на місце «закладки».
За 2017 рік працівниками Броварського відділу поліції виявлено 213 злочинів незаконного обігу наркотиків (у тому числі 13 фактів збуту наркотичних речовин та 186 – вживання наркотичних засобів), що на 42,7% більше ніж в 2016 році (122 злочини). По 114 кримінальних провадженнях особі повідомлено про підозру. Це на 73,7% більше, ніж в 2016 році. До суду скеровано 116 кримінальних проваджень, що на 62,1% більше, ніж у 2016 році (44 кримінальні провадження). Станом на 23 червня 2018 р. виявлено 105 злочинів вказаної категорії, серед яких – 1 факт збуту наркотичних речовин та 100 фактів їх вживання. По 51 кримінальну провадженню особі повідомлено про підозру. До суду скеровано 63 кримінальних провадження.
За інформацією лікаря-нарколога Броварської лікарні Любові Закревської, станом на 1 липня у кабінеті нарколога на обліку перебуває 71 (минулого року – 64) наркозалежний, які вживають наркотики постійно. Із них 33 особи – до 35 років, дітей – немає. Епізодично приймають наркотики 81 особа. Серед них – одна дитина до 18 р. Минулого року «епізодиків» було 69, з яких четверо – з 15 до 18 років, двоє – до 15 років. Однак вище зазначені цифри сміливо можна множити на 20 і навіть 25, каже лікарка. Серед наркозалежних переважна більшість – опіумних, які вживають найдешевший дурман – макову соломку та метадон. На ІІ місці серед найбільш вживаних наркотиків – канабіс. Із наркозалежних, які колються постійно, за останні півроку померло 2 особи. Це тільки з тих, які перебували на обліку.
Медична допомога та рання «діагностика»
У кабінеті нарколога Броварської лікарні надають допомогу як консультативну, так і медикаментозну (в денному стаціонарі). При необхідності – анонімно. Як розповіла Любов Закревська, наркологи співпрацюють із центрами реабілітації «Перемога» та «Милосердя», адже під час перевірок останні, на противагу іншим центрам, нічим себе не дискредитували. Власне, із «Перемоги» та «Милосердя» і надсилають тяжких, яких лікарі виводять із стану «ломки» медикаментозно. Особливо тяжких відправляють у диспансер м.Глеваха на стаціонарне лікування. За півроку там пролікувалися 10 наркозалежних.
Як повідомила Любов Закревська, якщо раніше раз на рік лікарі мали можливість обстежити дітей в школах, то нині дозволено законом оглядати тільки в лікарні і лише за присутності батьків. Однак останні не поспішають приводити дітей на профілактичні огляди, а звертаються лише тоді, коли потрібна «форма» для вступу. І то далеко не всі. Тож нарколог застерігає: якщо дорослі помітили в дитини заповільнену мову та мислення, розширені зіниці, а запаху алкоголю немає, – дитина вживала наркотики. Хоча це розпізнати і непросто, зауважує фахівець, однак для уважних батьків це буде не складно. А остаточно сумніви спростує чи підтвердить тест на наркотики, який можна придбати в будь-якій аптеці. Для цього дитині варто лише помочитися на «лакмусовий папірець». А «прочитати» тест допоможуть наркологи.
Фото – авторки
