Щорічний веломарафон «Броварські дюни» влаштували вже увосьме. Як готувалися до цієї події, хто брав участь та чому вік у 50+ або наявність новонародженої дитини не перешкода, читайте у матеріалі.
Враховуючи умови марафону та складність траси, у першу чергу така подія – для справжніх фанатів, які системно тренуються протягом року. Цього року на участь у марафоні зареєструвалися 83 учасники, у т. ч. 14 дівчат і жінок. Більшість із них уже брали участь у минулорічних змаганнях.
Звісно, як і кожного року, є і новачки. Багато кому і сама траса за складністю, і атмосфера події так подобається, що учасники приїжджають з родинами, дітьми, друзями з усієї України. Цьогоріч, зокрема, подію відвідали учасники з Києва, Івано-Франківська, Вінниці та Одеси.
Організатор події – Броварський велоклуб 44х11 та його керівники Борис та Галина Слюсари. Спортсмени починали проведення марафону кілька років тому як аматорський захід для прихильників марафонів на лісових трасах. Але останнім часом подію підтримує міський відділ спорту та Дарницьке лісопаркове господарство.
«Позаяк кошторис на проведення марафону у нас скромний, допомога дуже доречна, – пояснює Борис Слюсар, – зокрема, відділ спорту забезпечив чергування лікаря, численні погодження на проведення змагань, оплату виготовлення медалей та кубків. Бачите? – Вони у нас незвичні та дуже гарні. Лісники також задоволені, що ми постійно підтримуємо трасу, косимо траву, прибираємо сміття та повалені дерева, загалом підтримуємо порядок на цій ділянці лісу».
За умовами марафону, чоловіки мали проїхати 6 кіл по 12,8 км лісовими стежками, а жінки – 4 кола. Та головна умова марафону – потрібно вкластися у 3 години. Тобто переможцем вважається той, хто за 3 години встигне проїхати найбільшу кількість кіл.
Розподіл по категоріях – за віком: 18+, 30+, 40+, 50+. Жінки – окрема категорія. Найбільша кількість учасників та запекла боротьба була у категорії 30+ – загалом 42 учасники.
Враховуючи те, що більшість траси – це вузька лісова стежка з постійними спусками та підйомами, завдання обігнати суперника було досить непростим. У підсумку, переможцями у кожній віковій категорії стали ті, кому вдалося за 3 години зробити 5 повних кіл по 12,8 км.
Складність траси та сам дух змагань висвітлює це відео учасника змагань Олександра Шатова
Багато присутніх не приховували, що приїхали «катати (кататись, – ред.) заради задоволення, а не заради першого місця». Учасники змагань вказують, що це – чудова можливість перевірити якість своїх тренувань і фізичної форми. Ось що розповіли учасники марафону, з якими вдалося поспілкуватися.
Ганна Капущяк, учасниця марафону в категорії «Жінки»: «На марафоні ми з чоловіком не вперше, дуже подобається траса, також брали участь в інших змаганнях в Броварах, біля парку «Приозерний». Тренуємося разом із чоловіком, він мене підтримує у всьому, тому було не складно взяти участь у марафоні разом з сином, який народився 3 тижні тому. Погода чудова, учасники заходу знайомі та доброзичливі, дитині навіть подобається на свіжому повітрі. Так, вдалося проїхати лише один круг складної траси, але поступово поверну форму та ще неодноразово візьмемо участь у події.»
Олег Хлопов, учасник змагань у категорії 30+: «У веломарафоні приймаю участь вже не вперше, але в цьому році відчуваю, що тренувався неналежне, було важкувато. Тренуюся в Києві, місць вистачає, люблю покатати. Броварська траса дуже цікава, організатори – на висоті, тому ще неодноразово повернуся на цей марафон».
Сергій Харін, учасник веломарафону в категорії 50+: «За спеціальністю я альпініст-інструктор, люблю гори. Тому на 50-річчя вирішив зробити собі подарунок – придбав гірський велосипед. Ключове слово – «гірський». До гонок на шосе цілком байдужий, а ось таки змагання, у лісі, з гірками, за складністю траси подобаються. Поступово долучався до велоспільноти – брав участь у «велопокатушках» до інших міст з компаніями протягом двох-трьох днів, зокрема, їздили у Карпати. Спочатку було важко, але дуже цікаво: почав із 1,5 тисячі кілометрів у рік, потім вже вийшов на 2-3 тисячі, а зараз вже маю 5 тисяч кілометрів на рік. Зрозумів, що вік не перешкода. Таких, як я, багато приймають участь у змаганнях. Зараз слідкую в інтернеті за такими ось цікавими змаганнями, їх вистачає, намагаюся не пропускати тому, що у кожного учасника є «персональний рейтинг». На цьому марафоні вдалося проїхати 4 кола. На жаль, пробив колесо, довелося 2 кілометри пішки «рятувати залізного коня», але все одне дуже задоволений.»
А взагалі ці змагання відрізняються саме «неформальною та дружньою» атмосферою: організатори та учасники не лише знають один одного на ім’я, але підтримують тісні зв’язки, які з’єднали їх у велоспільноту.
Авторка – Ангеліна Козлова
