Про належність Української православної церкви до Московського патріархату говорять від початку проголошення Незалежності України, хоча духовенство УПЦ це заперечує, особливо за часів повномасштабного вторгнення. Але, щоб московські попи не говорили, нині фактично все можна перевірити. Хоч би на офіційному сайті рпц, де новини про Броварську громаду також публікуються регулярно. Але вся суть ховається в Статуті рпц — Російської Православної церкви.
Аби розібратись у цьому питанні, журналісти «Трибуни-Броварів» вивчили чимало інформації по цій темі. Суперечки щодо зв’язків УПЦ із рпц (російською православною церквою) точаться на всіх щаблях суспільства, тож аби не переказувати думки і погляди певних осіб, за основу в підготовці матеріалу ми взяли «Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом». Над дослідженням питання працювала експертна група із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи у складі 7-ми осіб під головуванням завідувача відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, доктора філософських наук, професора Олександра Назаровича Сагана. Із повним текстом висновку можна ознайомитись на сайті газети Кабінету Міністрів України «Урядовий кур’єр» за ЦИМ посиланням.
Оновлений Статут про управління УПЦ
Оновлений статут про про управління УПЦ, де нібито «розриваються» зв’язки із рпц, ухвалили на Соборі УПЦ 27.05.2022 у Феофанії.
Проте вже тут виникають перші питання до легітимності цього документу. Окремого розгляду вимагає процедура скликання Собору УПЦ та його статус. Синод УПЦ скликав на 27.05.2022 р. не Собор, а непередбачену Статутом про управління УПЦ «церковну нараду», делегати якої упродовж одного дня стали делегатами Собору (що ставить під сумнів його легітимність). Відтак нині чинна для УПЦ редакція її Статуту про управління була ухвалена на Соборі у Феофанії з порушенням норм чинної на той час редакції Статуту.
За цим Статутом делегатами на Собор мають бути всі єпископи УПЦ, а також представники священства і мирян, які традиційно обираються за попередньо визначеною процедурою і квотами на єпархіальних зборах. Зібрання УПЦ зі статусом дорадчої конференції («церковної наради») мало іншу процедуру обрання та відповідальності за представництво. Відтак рішення Синоду та Архієрейського Собору про те, щоб вважати делегатів на «церковну нараду» делегатами на Собор, є сумнівним щодо його легітимності. Тому рішення про скликання Собору в такому складі є нелегітимними з точки зору положень чинної на той час редакції Статуту про управління УПЦ та усталеної традиції, яка склалася щодо обрання делегатів на Собор.
Це також може означати, що для рпц донині УПЦ де-факто вважається такою, що має попередню редакцію Статуту, де всі згадування про зв’язок із рпц не вилучено з тексту. Також, коли збирається Собор, який мав би наприкінці затвердити самостійність УПЦ та розірвати зв’язки з рпц, його рішення мають бути попередньо проголосовані на єпархіальних зборах, коли обираються делегати на Собор від священства і мирян.
Разом із тим, Статут про управління УПЦ у редакції від 27.05.2022 р. у розділі І п. 1 буквально повторює норми Статуту рпц (Глава Х, пп. 2, 3), де сказано:
- п. 2. «УПЦ надано незалежність та самостійність у її управлінні відповідно до Визначення Архієрейського Собору РПЦ 25—27 жовтня 1990 р. «Про УПЦ».
- п. 3. «У своєму житті та діяльності УПЦ керується Визначенням Архієрейського Собору РПЦ 1990 р. «Про Українську Православну Церкву», Грамотою Патріарха Московського і всієї Русі 1990 р. та Статутом Української Православної Церкви, який затверджується її Предстоятелем і схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі».
Лише з тією різницею, що з нової редакції Статуту вилучено норму про «схвалення Патріархом Московським і всієї Русі» Статуту про управління УПЦ у нових редакціях, а також згадку про керування Визначеннями Архієрейського Собору рпц 1990 року.
Проте можна констатувати, що норми «керування Визначеннями Архієрейського Собору рпц 1990 року» та «схвалення Патріархом Московським і всієї Русі» залишаються чинними у Статуті рпц, де водночас не визначено порядок і процедуру схвалення — усно чи письмово, в приватному порядку чи під час офіційного засідання керівного органу тощо.
Грамота Патріарха Московського і всієї Русі
Визначаючи свою «незалежність», священники УПЦ апелюють до «Грамоти Олексія ІІ, Божою милістю Патріарха Московського і всієї Русі Митрополиту Київському і всієї України Філарету» від 27.10.1990 р.
У третьому абзаці цього документу вказано: «Українська Православна Церква з’єднана через нашу Російську Православну Церкву з Єдиною Святою, Соборною і Апостольською Церквою».
На думку експертів-релігієзнавців, цією грамотою УПЦ надано статус «незалежна і самостійна у своєму управлінні». Проте православне канонічне право не оперує таким поняттям, на відміну від понять «автокефальна» або «автономна» церква. Повністю «незалежною в управлінні» є лише автокефальна церква, яка на підтвердження свого статусу отримує відповідний документ (томос).
Усі інші, крім автокефальної церкви, православні церковні утворення (автономна церква; «самоуправна церква»; «незалежна і самостійна у своєму управлінні» церква; «самоуправна з правами широкої автономії» церква; екзархат; митрополичий округ; об’єднання єпархій; окремі єпархії; вікаріатства тощо) є структурними підрозділами своєї материнської церкви з тим чи іншим ступенем самостійності у своїй діяльності. Права й обов’язки цих релігійних організацій так чи інакше визначаються у статуті материнської церкви та статутах підлеглих релігійних організацій. І це є ключовою ознакою статусу підлеглої релігійної організації.
Статут рпц визначає УПЦ своїм структурним підрозділом
На підтвердження цього Аналіз чинного Статуту РПЦ (редакція від 2017 р.) засвідчив наявність окремої Глави Х, яка присвячена статусу УПЦ як «самоврядної з правами широкої автономії». Зазначимо, що цей окремий розділ, присвячений статусу УПЦ, не міг бути доданий до Статуту рпц без відома митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Відповідно, Архієрейський Собор рпц (29 листопада — 7 грудня 2017 р.) затвердив нову редакцію Статуту рпц, зокрема, й завдяки голосуванню всіх українських архієреїв.
Відтак, Статут рпц визначає УПЦ частиною московського патріархату.
«Незалежність та самостійність в управлінні» — статус, передбачений для УПЦ Статутом рпц (Глава Х, п. 2). Однак такий статус не є ознакою відокремлення УПЦ від рпц чи ознакою абсолютно незалежної церковної структури.
Твердження, що «Центр управління УПЦ розташований у місті Києві», не засвідчує якусь «незалежність» УПЦ від свого центру в державі-агресорці, оскільки таке трактування прописане у Статуті рпц (Глава Х, п. 4), який загалом чітко визначає УПЦ структурним підрозділом рпц, а, отже, передбачає і визначає можливість впливу керівних органів рпц на цей «центр управління» (Глава Х, пп. 8, 10, 12 Статуту рпц)
Рішення керівних органів рпц є обов’язковими для УПЦ (Глава Х, п. 10).
А Грамота московського патріарха свідчить не про автокефалію чи автономію УПЦ, а про те, що УПЦ у межах рпц наділяється невластивими канонічному праву правами «широкої автономії».
Офіційний сайт рпц
Ба більше, на офіційному сайті рпц і досі є повний перелік «Єпіскопату Украінской Православной Церкві» і цілий розділ «Преслєдованія вєрующіх Украінской Православной Церкві».
Останні новини про «захоплення ще двох храмів УПЦ у Білій Церкві» датовані 30 березням 2025 року. Це ще раз підтверджує, що рпц вважає УПЦ своїм структурним підрозділом, а всім змінам статутів під час повномасштабного вторгнення не приділяє аніякої уваги.
рпц про Броварщину
Звісно, УПЦ Броварської МТГ не є якоюсь особливо незалежною та принциповою, тож новини про нашу громаду також регулярно фігуруть на офіційному сайті рпц.
Наостанок наведемо «УЗАГАЛЬНЕНИЙ ВИСНОВОК релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом (російською православною церквою)»
Експертна група дійшла таких висновків:
- Ухвалення нової редакції Статуту про управління УПЦ (від 27.05.2022) та Постанови Собору УПЦ не призвели до розриву церковно-канонічного зв’язку Української Православної Церкви із Російською Православною Церквою. Статус УПЦ як структурного підрозділу РПЦ, що користується певними правами самостійності, але не утворює автокефальну Церкву, залишається незмінним.
- УПЦ відносно рпц має церковно-канонічний зв’язок частини з цілим. Відносини УПЦ із рпц не є відносинами однієї самостійної (автокефальної) церкви з іншою самостійною автокефальною церквою. УПЦ також не має статусу автономної Церкви, який би визнавався іншими церквами, а, отже, з точки зору еклезіології та канонічного права, є структурним підрозділом рпц, що має окремі права самостійного утворення без власної канонічної суб’єктності.
- Нинішня діяльність чи бездіяльність найвищих органів церковної влади та управління УПЦ свідчить про те, що УПЦ продовжує перебувати щодо рпц у відносинах підпорядкування. Вона не діє як самостійна (автокефальна) церква і не проголошує власної самостійності (автокефалії). Жодних документів чи дій, які би свідчили про трансформацію УПЦ у самостійну щодо рпц релігійну організацію, членами експертної групи не виявлено.
А, відтак, робіть висновки, шановні читачі, керуйтесь критичним мисленням та фактами, обираючи парафію і духовного наставника.
Читайте також:
