Щороку наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли о 01 год. 23 хв за київським часом сталася найбільша в історії людства техногенна катастрофа — аварія на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС.
Ми — атомні заложники прогресу
Вже в нас нема ні лісу ні небес
Так і живем од стресу і до стресу
Абетку смерті маємо — АЕС
Л. Костенко
Наслідки вибуху, потужністю у 40 Хіросім, відчули на собі мешканці 18 країн світу, в Україні — це близько 500 тис. кв. км заражених радіоактивними ізотопами земель, 3 млн постраждалих осіб, з яких близько 1 млн — діти.
Ґрінпіс і міжнародна організація «Лікарі проти ядерної війни» стверджують, що в результаті аварії лише серед ліквідаторів померли десятки тисяч чоловік, в Європі зафіксовано 10000 випадків вроджених патологій в новонароджених, 10000 випадків раку щитоподібної залози і очікується ще 50 тисяч. За даними організації Союз «Чорнобиль», з 600000 ліквідаторів 10% померло і 165000 стали інвалідами.
Число постраждалих від Чорнобильської аварії можна визначити лише приблизно. Окрім загиблих працівників АЕС і пожежників до них слід віднести хворих військовослужбовців і цивільних осіб, що брали участь в ліквідації наслідків аварії, і мешканців районів, що піддалися радіоактивному забрудненню. Визначення того, яка частина захворювань стала наслідком аварії — вельми складне завдання для медицини і статистики. Вважається, що більша частина смертельних випадків, пов’язаних з дією радіації, була або буде викликана онкологічними захворюваннями.
Карта радіоактивного забруднення ізотопом цезію-137:
Від першого дня аварії і впродовж тривалого часу левова частка первинних даних щодо подій на ЧАЕС була засекречена: причини аварії на блоці №4, повні дані про характер та обсяги руйнувань, дані про склад суміші, викинутої під час вибуху, зведення про радіаційний фон у приміщенням ЧАЕС і у 30-км зоні, дані щодо опромінення персоналу станції та залучених будівельників та ліквідаторів, зведені дані про захворювання, навіть про фонд зарплати будівельного управління, яке опікувалося спорудженням “Саркофагу” над зруйнованим реактором.
Перше повідомлення від УКДБ УРСР по м. Києву і Київській області до КДБ СРСР і КДБ УРСР надійшло від генерал-майора Бихова: «Під час аварії у приміщенні перебували 17 працівників зміни. 9 із них госпіталізовано, 4 працівники у тяжкому стані, один в реанімації. Пожежу локалізовано… Рівень радіації на території станції 20-25 мікрорентгенів на секунду (мкР/сек), в м. Прип’яті — 4-14 мікрорентгенів на секунду. У зв’язку з аварією зупинено 3-й енергоблок (1 і 2 енергоблоки працюють нормально). Станцію оточено».
У повідомленні КДБ УРСР до КДБ СРСР того ж дня йдеться про те, що «станом на 15.00 26 квітня цього року радіаційна ситуація в районі аварії характеризується рівнем радіації гамма-часток у безпосередній близькості до епіцентру (вибуху) до 1000 мікрорентгенів на секунду, на території АЕС до 100, в окремих районах Прип’яті від 2 до 4 мікрорентгенів на секунду».
Проте в інформаційному повідомленні від КДБ УРСР до ЦК КПУ за 28 квітня 1986 року інформацію вже трохи «відфільтрували». Починається воно традиційно із даних про кількість іноземців, які перебувають на території країни, а вже потім йдеться про аварію на ЧАЕС.
«26 квітня 1986 року в 01 год. 25 хв. у приміщенні 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС при підготовці його до планового середнього ремонту стався вибух із наступною пожежею, яку невдовзі було ліквідовано. Від вибуху завалився шатер перекриття реакторного і дах машинного залів, загорівся дах 3-го енергоблоку, через що останній був аварійно зупинений. До 06 год. того ж дня пожежа на даху цього енергоблоку також була ліквідована… В зв’язку із висловлюваннями вчених і фахівців думкою про можливе підвищення рівня радіації та небезпекою подальшого перебування населення у місті 27 квітня Урядовою комісією було ухвалено рішення про зупинку 1-го та 2-го енергоблоків із розхолодженням реакторів, а також евакуації жителів м. Прип’ять… Проводяться роботи із локалізації епіцентру аварії із використанням вертольотів. З цією ж метою залучені війська радіаційної і хімічного захисту. Станом на 8 годин ранку 28 квітня радіаційна ситуація характеризувалася рівнем радіації гамма-часток: на 3-му і 4-му енергоблоках 1000-2600, на окремих ділянках в межах міста — 30-160 мікрорентгенів на секунду. Здійснюються заходи з недопущення розповсюдження панічних чуток і тенденційної інформації».
На документі поруч із даними про радіацію є примітка від першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького: «Что это означает?»
За радянських часів нормальний природний радіаційний фон становив 8-12 мкР/год. Поки генсеку ЦК КПУ роз’яснюють про те, «що це означає», люди намагаються звести чутки, почуті у чергах, і зникнення автобусів з міських маршрутів, а міліції — з вулиць, підвищену активність «швидких на дорогах».
Вбачаючи «злий умисел» у розповсюдженні неправдивої та тенденційної інформації керівництво КДБ надсилає 29 квітня товаришу Щербицькому особисту доповідну щодо «забезпечення державної безпеки в період підготовки і проведення святкувань, присвячених 1 Травня — Дню міжнародної солідарності трудящих», у якій йдеться про те, що «підготовка до святкування 1 Травня відбувається у виключно здоровій політичній обстановці в республіці, в атмосфері високої громадсько-політичної і трудової активності трудящих з виконання історичних рішень 27 з’їзду КПРС».
Поки представники дипломатичних представництв вимагають від керівництва держави хоча б якогось пояснення подій, що відбулись на ЧАЕС, оперативники КДБ, доповідають, що на зруйнований реактор вже скинуто «понад 1000 тонн суміші свинцю, піску і бору», а рівень радіації на 6 ранку 1 травня становить над епіцентром — 60-80 рентгенів на годину, Прип’ять — 200 мікрорентгенів на годину, Чорнобиль — 70 мікрорентгенів на годину.
У цей час, перед Першотравнем, напрямок вітру змінився, і він почав дути із Чорнобиля на Київ, де, як доповідає КДБ, рівень радіації у сотні разів перевищує норму:
У цій самій «здоровій політичній атмосфері» відбулась першотравнева демонстрація по всій Україні і в Броварах зокрема. В 1986-му крокували містом всі школи та підприємства.
Тим часом у ліквідації аварії на ЧАЕС поряд з іншими брали участь і броварські пожежники, міліціонери, військові, будівельники, медичні працівники, залізничники, водії, лісники та інші службовці.
Близько 1000 родин переїхало на Броварщину після аварії з тридцятикілометрової зони. На обліку в управлінні соцзахисту перебуває близько 4686 осіб, 2084 з яких мають статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС. Кількість потерпілих від аварії становить 2330 осіб, з яких 932 — діти.
До зони посиленого радіаційного контролю віднесено п’ять населених пунктів Броварського району — Погреби, Пухівка, Рожни, Літки, Літочки (Населені пункти, віднесені за соціально-економічним фактором, згідно постанови КМУ УРСР №106 від 23.07.1991 року).
В парку «Перемога» встановлено пам’ятний знак загиблим учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС. А в 2008 році відкрито пам’ятник Героям Чорнобиля біля пожежної частини в м. Бровари та в 2015 році — на території Броварського управління МВС.
«Мирний атом» став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго…
Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.
