Уже завтра на 11 позачергову сесію міської ради буде виноситися проект рішення, який звучав на попередньому засіданні — поправки до бюджету міста (якщо бути точним — збільшення статті видатків бюджету, зокрема, на відділ капітального будівництва). До нього, щоправда, додається ще два кадрові питання: розгляд кандидатур Лариси Виноградової та Костянтина Кузнєцова на посади заступника міського голови та керуючого справами виконкому відповідно, а також щодо складу виконкому.
Видання «Трибуна-Бровари» традиційно звернулася до депутатського корпусу за коментарями щодо вищезгаданих питань. Співрозмовниками кореспондента стали: Володимир Опалько та Леонід Черепейнік (обидва — «Солідарність»), Андрій Василенко («Самопоміч»), Олег Шевчук («Свобода»), Аліна Дяченко («Демократичний Альянс») та Петро Бабич (УКРОП).
— Завтра будуть виноситися повторно питання по бюджетним правкам. Яка позиція вашої фракції щодо них? Зокрема, щодо реконструкції мосту в районі Торгмаш.
Володимир Опалько: — Якщо Ігор Васильович буде настільки нерозумною і непослідовною людиною, і знову буде подавати ті самі питання «пакетом», в такому самому форматі, як було на черговій сесії, то ситуація повториться, як і на попередньому розгляді. Якщо він окремо не винесе фінансування мосту, шляхопроводу, і буде знову все ліпити докупи, то знову всі отримають нуль.
Це просто шантаж, це скидається на шантаж, тим паче, в контексті акції по розклейці плакатів по всьому Торгмашу з нашими обличчями, що нібито опорочують нас, нібито ми заважаємо міському голові працювати.
Фракція БПП буде послідовною, ми будемо підтримувати всі програми, всі зміни до бюджету, але фінансування мосту хай почекає до вивчення питання.
Леонід Черепейнік: — Наша позиція не мінялася, ми тому і утрималися, що готові підтримати всі зміни до бюджету. Всі, крім одного, де 14 мільйонів на міст.
Андрій Василенко: — Наша позиція практично незмінна. Практично всі рішення попередньої сесії ми будемо підтримувати, крім питання мосту.
Питання не в тому, що ми проти реконструкції мосту, знесення, або ще щось. У нас питання одне: ми просимо дати реальний розрахунок двох вартостей. Перша: повна вартість капітального ремонту мосту плюс вартість його експлуатації протягом 10 років. І друга цифра — це оціночна вартість демонтажу мосту і будівництва чотириполосної дороги і експлуатації її протягом 10 років.
Фактично, дві цифри, які ми хотіли би побачити. Зараз називається, що знесення мосту може коштувати 20 мільйонів… Я не бачив десь навіть надрукованих розрахунків…
За нашими оцінками, хоча я не експерт, це повинно бути не більше 5-7 мільйонів. Десь у таких межах, але ми просимо розробити оцінку реальну і надати інформацію. І виходячи з цієї інформації, ми будемо готові прийняти рішення. Зараз ми не можемо ухвалити рішення по питанню, яке, на нашу думку, детально не опрацьоване.
Олег Шевчук: — Лише сьогодні увечері ми будемо збиратися фракцією, де обговорюватимемо це питання. Особисто моя позиція щодо мосту на Торгмаш: потрібно створити додаткову комісію для вивчення цього питання. Це моє бачення. Як буде ухвалюватися рішення на рівні фракції, поки не скажу — увечері буде обговорення питання.
Аліна Дяченко: — Найодізнішим пунктом серед правок до бюджету на 2016 рік є, звісно, питання щодо ремонту мосту на Торгмаш.
Наша позиція у цьому питанні незмінна. Оскільки йдеться про дуже велику суму — додатково 14 млн грн, то щоб визначити, як дійсно ефективно витратити ці кошти, нам необхідно знати дві цифри: вартість демонтажу мосту та вартість його ремонту і подальшої експлуатації. Лише після цього, на нашу думку, можна ухвалювати зважене рішення. Бо загальна вартість проекту ремонту мосту вже коригувалась в сторону збільшення, зараз вона становить 27 млн грн. З них 9 млн грн. вже витрачено, Сапожко хоче виділити ще 14 млн грн.
Однак цих коштів все одно не вистачить, щоб завершити ремонт. Тому ми пропонуємо відкласти це питання та відповідально підійти до витрачання таких значних коштів з міського бюджету.
Петро Бабич: — Так, як і голосували, будемо голосувати «за». І по мосту в тому числі — «за». Міст будувати потрібно, і інших варіантів я не бачу. Якщо хтось не розібрався, то бажано, щоби розібралися депутати і вивчили це питання. Я вважаю, що будувати його потрібно.
Коли кажуть, що легше його розібрати, зробити чотириполосну дорогу… Ви розумієте — «коли кажуть». А якщо подивитися реально, то чотириполосна дорога не вийде, оскільки там, де завод і гуртожиток, там не дозволяє розмір проїжджої частини зробити чотириполосну. Там можна побудувати тільки двополосну дорогу. Це перше.
Друге: як зробити розв’язку? Це ж за рахунок мосту йде розв’язка. Розвертаються машини, які їдуть на кладовище. Розвертаються машини, які їдуть на ШБУ-50. Як прибрати цю розв’язку? Ніхто про це просто не думав ніколи. Отак от огульно — «взяти і розібрати міст».
Третє питання: щоби розібрати міст, скільки потрібно потратити коштів, я уже говорив. Хтось рахував? Не рахував.
Четверте питання: для того, щоб побудувати півкілометра чотириполосної дороги, це коштує, по статистичним даним, близько півмільйона доларів. Порахуйте: це буде мінімум в два рази дорожче, чим добудувати міст. Це перше. А друге, що ми зробимо: колапс у Броварах, тому що повно роз’їздів. Тому треба розібратися, а не говорити «а може, дешевше, а може, дорожче». Така моя відповідь.
— Прокоментуйте сам факт, що виноситься на сесію не просто питання заступника і керуючого справами, а вже з конкретними прізвищами. Як буде голосувати ваша фракція за кандидатури відповідно Лариси Виноградової та Костянтина Кузнєцова?
Володимир Опалько: — Знаючи нашу непохитну позицію, Сапожко просто домагається того, що, можливо, хтось похитнеться із наших партнерів та все-таки проголосує за його кандидатури. Або Ігор Васильович, просто знаючи, що ми не похитнемося, таким чином «законсервує» старий виконком.
Леонід Черпейнік: — Для такого формату проекту підходить вислів: «Вибір без вибору». Так само, як і по мосту нам дали «вибір без вибору», нам дали лише один кошторис на його ремонт.
Ми просили для порівняння другий кошторис — скільки буде коштувати зробити звичайну дорогу в чотири полоси — нам не надали. Наприклад, я, Євген Гредунов — ми завжди звикли керуватися не просто одною інформацією, нам потрібно дві, три інформації з різних сторін, різні проекти, різна ціна, щоб можна було порівняти і ухвалити рішення.
Я не знаю, чим керується наша влада, але завжди, по життю, ми маємо «План А», «План Б» і навіть «План В».
Щодо Виноградової та Кузнєцова. Для нас вчинок Ігоря Васильовича не дивина. Він сказав, що буде подавати і другий, і третій, і п’ятий, і десятий раз. І тільки Кузнєцова, і тільки Виноградову. Інших він не бачить. Тож нам знову права вибору не дають зовсім.
Андрій Василенко: — Це бажання мера. Щодо голосування. По-перше, з нами жодних перемовин ще не було, і у нас немає чіткої позиції, ми не визначалися.
Попередньо ми кажемо, що не бачимо сенсу (підтримувати Виноградову і Кузнєцова. — прим. Т.-Б.).
Ми пропонували і пропонуємо провести відкритий конкурс на ці посади. І порівняти бажаючих. Але щоб був справжній конкурс, в якому би брали участь реальні люди, які могли б зайняти ці посади.
Олег Шевчук: — Можу сказати одне: ми їх не підтримуватимемо.
Аліна Дяченко: — Те, що Сапожко знову вносить кандидатури на заступників, які депутати вже відхилили, говорить про відсутність прагнення міського голови до будь-якого компромісу і готовність тримати все місто у заручниках своїх власних примх та зобов’язань перед «спонсорами».
З перших днів після виборів більшість депутатських фракцій заявили Сапожку, що виступають за повне оновлення складу його заступників та виконкому. Навіть конкурс ініціювали по відбору нових кандидатур, серед яких дійсно були достойні фахівці.
Однак міський голова, який за 8 років звик до «ручної» та повністю підконтрольної йому міської ради, не хоче враховувати те, що нові депутати справді хочуть змін на краще у місті, а не консервування поточної ситуації.
Сапожко зайняв дуже деструктивну позицію — протягування своїх замів будь-якою ціною, що вкрай негативно позначається на всіх процесах у місті. Ці люди були в Партії регіонів, цих людей пов’язують з організацією бюджетників на Антимайдани, ці люди звели молодіжний розвиток у місті нанівець.
Сфера культури теж отримала негативну оцінку депутатів, у медицині також скандал на скандалі, центральні телеканали у Броварах майже щодня. Зрештою депутати змушені по 20 годин «засідати» на сесіях, бо керуючий справами виконкому не спромігся забезпечити систему електронного голосування. І цих осіб мер повторно подає на розгляд, чим фактично блокує роботу виконкому у місті.
Петро Бабич: — Не можу прокоментувати, чесно кажучи. Я був переконаний, що тільки одне питання виноситься на сесію. Я ще не бачив порядку денного. Не готовий сказати, чи підтримуватимемо Виноградову і Кузнєцова. Треба переговорити з фракцією.
— Чи не повториться ситуація «дежавю», коли Виноградову і Кузнєцова знову не виберуть, і тоді неможливо буде знову вибрати оновлений виконком?
Володимир Опалько: — Такого варіанту не відкидаю, швидше за все так і буде. Відсотків на 90 можливий такий розвиток ситуації.
Леонід Черепейнік: — Все може бути. Ми граємо з хорошим, досвідченим політиком-шахістом, який хоче грати по-своєму.
Андрій Василенко: — Все може бути. Зараз важко щось сказати. Скликання сесії ми ініціювали винятково для того, щоб дати фінансування на всі абсолютно підтверджені програми, крім мосту. Наша позиція — позачергова сесія тільки з цього питання.
Олег Шевчук: — Побачимо завтра.
Аліна Дяченко: — Ми вже не перший місяць пропонуємо міському голові зважено та конструктивно підійти до питання формування нового складу виконкому та обрання його заступників.
Ми ініціювали з цього питання засідання погоджувальної ради, озвучуємо цю пропозицію на кожній сесії, однак Сапожко постійно уникає цієї дискусії, бо «гне» свою категоричну лінію: «я залишу всіх старих заступників і буду вносити їх хоч 10 разів». Це явно не схоже на діалог.
З новообраними депутатами треба шукати справжній компроміс, йти назустріч представникам громади, а не нав’язувати свою одноосібну позицію. Треба разом шукати фахових людей, відкрито, із максимальним залученням претендентів. І лише після цього вносити їх на розгляд сесій.
На жаль, за 4 місяці мер Броварів не провів такої роботи, він займався підкилимними іграми та намагався «перекупити» на свій бік депутатів з різних фракцій, замість того, щоб чесно та відкрито шукати нових заступників та обговорювати склад виконкому.
— Чи є кандидатури на посади заступника і керуючого справами виконкому, які б ваша фракція підтримала або винесла на розгляд?
Володимир Опалько: — Це питання ми навіть не обговорювали , оскільки заступників згідно до законодавства подає міський голова. Іншого заступника (окрім Виноградової. — прим. Т.-Б.), тим більше з протилежного табору, звісно, що наш міський голова не подасть. А затверджувати… Ми послідовні у цьому питанні, ми за конкурс.
Сапожко не розуміє цього. Не знаю — чому. Це ж полегшення його роботи! Якби прийшов на місце заступника фаховий менеджер, то багато питань вирішував би саме він, а так усе лежить на першій особі і навантаження на нього збільшується.
Леонід Черепейнік: — У нас немає зараз кандидатури, ми нікого не лобіюємо, у нас немає любимчиків або якихось своїх людей.
Ми би просили оголосити конкурс, щоби презентували на кожну посаду як мінімум 3-5 чоловік, і з цих п’яти на кожного заступника можна було б вибрати. Ми хочемо вибирати з фахівців, а не просто по квоті, або куми, або «тим, кому я довіряю».
Андрій Василенко: — Нікого, тому що немає конкурсу. Ми пропонуємо провести конкурс на ці посади і визначатися.
Олег Шевчук: — Міський голова має висувати кандидатів, це його прерогатива. Ми розглянемо кандидатури і прийматимемо рішення. В принципі, будь-які кандидатури, окрім Виноградової і Кузнєцова готові розглядати.
Аліна Дяченко: — Вважаємо, що їх треба шукати спільними зусиллями.
Петро Бабич: — Зараз не готовий відповісти на запитання.
