Сорок років тому, у грудні 79-го року, глобальна місія боротьби з ліквідації віспи офіційно засвідчила, що натуральної віспи у світі більше немає. Втім через легкість зараження людей, швидкість поширення, тяжкий перебіг, високу летальність variola vera (віспа натуральна з лат.) продовжують відносити до тих інфекційних захворювань, які виявили здатність чинити вагомий вплив на здоров’я населення та швидко поширюватися в міжнародних масштабах. Тож її продовжують включати до переліку тих інфекційних хвороб, які регулюють сучасні Міжнародні медико-санітарні правила 2005 року. Незважаючи на ліквідацію хвороби в природі, вірус натуральної віспи залишено в переліку тих біологічних агентів, що можуть використовуватися в якості біологічної зброї.
Variola vera вдалось приборкати завдяки консолідованим зусиллям щодо проведення світової кампанії з вакцинації. Досвід, отриманий у результаті кампанії проти віспи, також допоміг розробити ефективну тактику так званої «кільцевої вакцинації», коли екстрено щеплюють усіх, хто контактував із хворим та надихнув медиків до створення нових універсальних програм вакцинації дітей.
Віспа – це інфекційне вірусне захворювання з ендемічним поширенням. Кожний третій інфікований помирав. Лише у ХХ столітті від віспи померло близько 300 млн людей.
За даними ВООЗ, імунізація запобігає 2-3 млн смертей у світі щороку, а ще 1,5 млн людей можна врятувати, якщо охоплення щепленнями збільшиться. На даний час відмову від вакцинації внесено в щорічний список глобальних загроз людству .
Календар профілактичних щеплень в Україні передбачає вакцинацію проти 10 захворювань: туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця, кору, гепатиту В, гемофільної інфекції, краснухи, епідемічного паротиту.
Але більшість дорослого населення з календарем не знайомі, проте з завзяттям вступають у словесну полеміку чи коментування у соцмережах теми на кшталт: «Робити щеплення ‒ право чи обов’язок?».
Посилаючись на норми Цивільного кодексу (п.3,4 ст.284) та інші нормативно-правові акти, прихильники думки про щеплення, як про особисте право кожного, вважають, що надавати медичну допомогу фізічній особі, яка досягла чотирнадцяти років, можна за її згодою тощо.
Але практика Європейського суду з прав людини, вітчизняна судова практика та законодавча база свідчать про те, що право особи на відмову від лікування закінчується там, де починаються інтереси держави щодо забезпечення безпеки здоров’я всього населення.
«У 2018 році найбільш постраждалими країнами ‒ країнами з найвищим рівнем захворюваності на кір ‒ стали Демократична Республіка Конго (ДРК), Ліберія, Мадагаскар, Сомалі та Україна», ‒ йдеться у повідомленні ВООЗ. На ці п’ять країн припадає майже половина всіх випадків захворюваності на кір в усьому світі.
Проведення щеплень, або ж відмова від них, це якраз те питання, де тісно переплітаються як інтереси однієї людини, зокрема її право на відмову від нього, так й інтереси суспільства, підкріплені правом держави на примус.
Заходи з вакцинування необхідні для:
- формування індивідуального імунітету;
- створення колективного імунітету.
При цьому набуття індивідуального імутітету в більшій мірі стосується окремої особи, але прямо впливає на певні групи осіб і їх колективний імунітет. Такими групами людей є особи, яким протипоказані щеплення в принципі.
26 листопада 2019 року Міністерством юстиції зареєстровано наказ із оновленим переліком медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень.
Абсолютними протипоказами (бувають тимчасові й постійні) до профілактичних щеплень є:
- порушення імунітету (внаслідок онкозахворювань, вживання ліків, що принічують імунітет, при СНІДі);
- анафілактичні реакції;
- тяжкі поствакцинальні реакції;
- гострі захворювання;
- неврологічні порушення та інші.
Постійні протипокази мають пожиттєвий характер та, швидше за все, не будуть змінюватись. Тимчасові ‒ зникають із часом та мають тимчасовий характер лише у момент проведення щеплення.
Обов’язковість проведення деяких щеплень в Україні ‒ законодавчо закріплена норма. Так, відповідно до ст.12 ЗУ Про захист населення від інфекційних хвороб, профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень.
Отже, примусово шеплювати не можна, але можна обмежити в реалізації деяких прав.
Відповідно до наведеного вище закону, нещепленим дітям відвідування дитячих закладів не дозволяється (ст.15 ЗУ Про захист населення від інфекційних хвороб).
Найбільше з цією темою стикаються батьки, які хочуть влаштувати своїх дітей до закладу дошкільної освіти (далі ‒ ЗДО). Та чи можна прийняти дитину в дитячий садок без щеплень?
Протягом календарного року дитину приймає керівник ЗДО на підставі переліку обов’язкових документів: заяви, свідоцтва про народження дитини, медичної довідки про стан здоров’я дитини з висновком лікаря та довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення.
Питання про відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень, вирішує індивідуально лікарсько-консультативна комісія лікувально-профілактичного закладу державної (комунальної) форми власності (ЛКК).
На підставі Примірного положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу, ЛКК може прийняти одне з двох рішень:
- рішення позитивне, коли у висновку вказано про те, що дитина може відвідувати заклад дошкільної освіти
- або комісія не дозволяє відвідувати заклад дитині, у якої відсутні щеплення (за складної епідеміологічної ситуації та (або) через індивідуальні показники). У цьому випадку питання щодо форми здобуття освіти такою дитиною розв’язує місцевий орган управління освітою.
У кращому випадку підготовка дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного закладу передбачає оформлення медичної документації за формою первинної облікової документації № 026/о «Медична карта дитини» (затв. наказом МОЗ України від 29.05.2013 № 435). До медичної картки мають бути внесені відомості щодо проходження диспансерного огляду, дані про профілактичні щеплення, дані лабораторних досліджень та рекомендації щодо перебування дитини у ЗДО (режим та період адаплтації, група фізичного навантаження тощо).
Директор ЗДО зобов’язаний прийняти дитину в садочок за умови наявності необхідного пакету документів та за наявності медичних довідок. Для дітей, у яких немає обов’язкових профілактичних щеплень (незалежно від причин), батьки мають додатково надати висновок ЛКК про те, що дитина може відвідувати ЗДО.
Клінічно дуже складно довести, що ускладнення ПІСЛЯ щеплення не означає В РЕЗУЛЬТАТІ щеплення. За інформацією Міністерства охорони здоров’я, в Україні не зафіксовано жодного випадку смерті від вакцин за весь період незалежності. В той же час в нашій державі на початок 2019 року офіційно зареєстровано 30 летальних випадків від кору. Тож чи вакцинуватись самим і щеплювати своїх дітей ‒ вирішувати вам самим.
Читайте також:
Головне фото ‒ з інтернету
