Дьомін Валерій Миколайович (05.12.1971 – 28.06.2024)
Знайомі пам’ятають Валерія Миколайовича як прекрасного сім’янина, люблячого батька і турботливого сина. Чоловік був життєрадісний, мав багато друзів. До нього часто звертались по допомогу і він нікому не відмовляв.
Валерій Миколайович долучився до лав Збройних сил України з перших днів повномасштабного вторгнення. У найтяжчі періоди фронтового життя головний сержант Валерій Дьомін ніколи не скаржився, завжди першим йшов у найзапекліші бої і морально підтримував побратимів.
Проходив військову службу на посаді навідника-оператора механізованого батальйону.
Воїн загинув 28 червня 2024 року під час виконання бойового завдання у с. Макіївка Луганської області.
Поховали Захисника на алеї Слави у Броварах. Валерію Миколайовичу було 52 роки. У Броварах у нього залишились мати, дружина, донька і неповнолітній син.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Валерія Миколайовича. Вічна слава полеглому Воїну!
Нагороди та відзнаки:
- Медаль «Ветеран війни».
- Відзнака Міністра оборони України «За поранення».
- Нагрудний знак «66 окрема механізована бригада сухопутних військ».
- Почесна грамота командування військової частини за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов’язків, проявлену наполегливість під час захисту територіальної цілісності та незалежності України в умовах російської агресії.
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.
