Звоник Володимир Миколайович
Кожен загиблий Захисник, прощання з яким відбувається в центрі Броварів, – це чергове нагадування для всіх у тилу, що жорстока війна триває. Нагадування, що вона щодня безжально вириває з наших сімей найрідніших і найкращих.
Таким був і Володимир Миколайович Звоник. Найкращим.Так про нього відгукуються рідні і близькі.
Народився, навчався, жив і працював Володимир Миколайович у Броварах. Тут одружився, тут народився син, якому на сьогодні 14 років. І який більше ніколи не побачить свого тата, а його мама – свого чоловіка.
«Мій рідний дядько і одночасно хрещений, був дуже доброю, щирою і позитивною людиною, намагався всім допомогти. Він працював зварювальником, паралельно ремонтував автівки нашим Захисникам. Хрещений був дуже креативним і мене вчив працювати в дизайнерських програмах. Він також вмів поремонтувати комп’ютер. А ще він дуже любив їздити на мотоциклі і беріг його, ремонтував, бо це була пам’ять про покійного тата», – розповіла Юлія.
На велику війну по мобілізації Володимир Звоник пішов у липні 2024 року.
«Я плакала і запитувала: як ми без тебе? А він сказав: «Не переживай, я живучий», – розповідає Юлія.
Вже у вересні боєць єгерського батальйону отримав поранення ноги на Покровському напрямку Донеччини.
«Коли я приїхала до нього в госпіталь м. Запоріжжя, він розповів, що бачив пекло на землі, бо через значні обстріли ворога побратими не могли надати підтримку, тож виживали тим, що їли слимаків і пили воду з калюжі. Їх вижило тоді троє – хрещений врятував свого першого командира. Він казав, що найбільше боїться бути тим, кого він виносив із поля бою», – згадує Юлія.
У Броварській лікарні бійцю прооперували ногу і вже за кілька місяців він повернувся на фронт.
«Хрещений мені розповідав, що не було ким замінити артилеристів, тож у нього було пару днів, щоб вивчити як працювати з гранатометом і відразу пішов на позиції. Там без зміни він був місяць. А 14 травня прийшло повідомлення, що він зник безвісти. Згодом повідомили, що мого хрещеного вже нема…», – плаче Юлія.
Солдат Володимир Звоник – старший навідник гранатометного відділення гранатометного взводу єгерського батальйону загинув 14 травня 2025 р. у районі н.п. Котлине Покровського району Донецької області…за два місяці до свого 50-річчя.
Царство Небесне, вічна пам’ять і доземний уклін полеглому бійцю.
Легких вам хмаринок, Володимире Миколайовичу.
Відео прощання із Захисником дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.
