21 квітня у Броварах відбулася шоста конференція надихаючих ідей L.E.D. Bro. П’ятеро спікерів і спікерок розповідали гостям, як насправді має виглядати громадський транспорт, до чого варто бути готовими юним акторам і співакам, що таке буллінг і як цього уникнути, а також про відважність і обов’язок перед Батьківщиною. “Трибуна” ділиться найцікавішим із виступів.
МАКСИМ ПОЛЬЩА та МАКСИМ КАРП’ЮК (куратори проекту Громадський автобус): «Чорний лебідь та білі маршрутки».
Максиму Польщі, Максиму Карп’юку та Андрію Сауку просто набридли постійні суперечки про маршрутки в соцмережах, і вони вирішили створити власну альтернативу броварським перевізникам. “Сподіваюся, ви розумієте, що броварські маршрутки — це не громадський транспорт. Громадський транспорт має бути зручним, безпечним і для всіх. Жодному з цих критеріїв наші маршрутки не відповідають”, — вважає Максим Польща. Так в активної трійці народилася ідея неприбуткової ініціативи “Громадський автобус”. Автори домовилися з “Київпастрансом” і орендували один великий автобус, що мав перевозити броварчан абсолютно безкоштовно (кошти на проект усі охочі могли пожертвувати через спеціальну онлайн-анкету). Утім, автобусу вдалося виконати лише ранкове коло. Уже ввечері “Київпастранс” не випустили автомобіль зі свого парку. Ініціаторів Громадського автобусу такий хід подій не зупинив, натомість допоміг переосмислити інструменти, які вони обрали на своєму шляху до безпечного і зручного пересування містян.
“Проблему громадського транспорту українські муніципалітети “перепродають” приватним перевізникам. Але задача бізнесу — заробляти. Безглуздо вимагати від них створювати комфортні умови для перевезень, коли їхня діяльність повністю врегульована: від ціни за проїзд до маршруту. Ця проблема лишається суспільству. І от один автобус, насправді, може змінити все”, — зазначив Максим Карп’юк. Він також розповів, що зараз команда Громадського автобусу готує спеціальну петицію про створення комунального підприємства, яке б вирішувало проблему міського транспорту в інтересах броварчан. Транспорту інклюзивного, безпечного, більш дружнього до екології й такого, що став би не перепоною, а допомогою для пересування мешканців міста.
АННА УСАТЕНКО (психологиня, бізнес-тренерка, громадська діячка, керівниця видавничого проекту “ДивоГра” ): «Булінг — новий термін або стара проблема. Як захистити свою дитину?».
Відповідно до дослідження UNICEF 2017 року 67% дітей стикалися з булінгом за останні 2-3 місяці. Масове цькування дорослих і дітей у колективах набуває в Україні загрозливих масштабів. Однак роботи в цьому напрямку і досі недостатньо. Психологиня Анна Усатенко присвятила свій виступ булінгу та способам захисту дитини від нього. “Булінг — це не лише про тих, кого кривдять, але і про тих, хто це робить. Діти жорстокі не тому, що вони свідомо обирають цю поведінку, а тому, що їм бракує розуміння, наскільки це небезпечно”, — зазначила спікерка.
Серед ознак того, що ваша дитина стала жертвою булінгу:
- зіпсовані речі, за якими вона зазвичай слідкує
- сміття або бруд у її сумці
- образи в соцмережах
- фізичні ушкодження
- замкнутість, уникання колективів
“Булінг існує не лише тому, що деякі діти поводяться агресивно. Він існує й тому, що більшість із них мовчать”, — застерігає Анна Усатенко й додає: “Ми звикли думати, що цькування — це просто випробування, яке зробить із тебе сильнішу людину. Але ніхто не заслуговує проходити через булінг заради такого”.
Психологиня запевняє: цей вид агресії можна попередити чи зупинити. Для цього варто частіше розмовляти з дитиною, цікавитись її справами тощо. Не менш важливо дати їй зрозуміти, що її тіло — її територія. Коли батьки дозволяють собі тягти дитину за руку чи вдаватися до фізичних покарань, вони позбавляють її розуміння, що так не можна поводитися по відношенню до інших. Анна Усатенко радить грати з малечею в ігри на “стоп” (скажіть, що дитина володіє певним королівством, дайте їй окреслити недоторканну територію). Таким чином ви допоможете не лише їй поважати кордони інших, але й самі краще пізнаєте територію свободи власних сина чи доньки. Окрім того, на думку спікерки, важливо зменшити рівень толерантності колективу до агресивної поведінки: “Діти, які проходили спеціальні тренінги пізніше зупинятимуть тих, хто буде ображати інших. Якщо колектив не підтримує булінгу, знущань не повторюватиметься”.
Зрештою, Анна Усатенко закликає всіх (і дорослих, і малих) пам’ятати, що не можна ображати людину просто за те, що вона вас дратує.
ЄВА КОШЕВА (виконавиця головної ролі у фільмі “Сторожова застава”): «Як потрапити в кіно?»
Після виходу у прокат фільму-фентезі “Сторожова застава” Єва Кошева стала зіркою не лише броварського, але й усеукраїнського масштабу. Свій виступ на конференції надихаючих ідей юна акторка присвятила секретам того, як потрапити в кіно. Утім, перед тим, як ними поділитися, застерегла: “Зйомки в кіно можуть стати справжнім випробуванням не лише для юних акторів, але і для дорослих”.
Для самої Єви робота над “Сторожовою заставою”, окрім популярності, принесла ще й непорозуміння у школі. Дівчина була вимушена багато пропустити навчання, що не надто сподобалося її однокласникам та викладачам. Саме тому батькам юних зірок Єва радить відразу усвідомити, що таких проблем не оминути і, перш ніж возити малечу по кастингах, запитатися про її бажання. Коли ж зйомки розпочалися, спікерка радить дорослим бути на знімальному майданчику для підтримки.
Серед порад для юних акторів від Єви Кошевої такі лайфхаки:
- використовуйте школи та майстер-класи з акторської майстерності не лише аби навчитися новому, але і для нових зв’язків (сама Єва отримала запрошення на кастинг, коли була на курсах)
- приходьте на кастинг без макіяжу, виглядайте охайно, поводьтеся ввічливо
- будьте готовими, що щаститиме далеко не завжди, однак це — не привід зупинятися і складати руки (кастинги Єва Кошева радить шукати у спільнотах на FaceBook та сайті Акмодасі)
- вчіть англійську (Єва Кошева запевняє: актори зі знанням цієї мови — ласий шматочок для кастинг-директорів), займайтеся хореографією та вокалом
- правильно розставляйте пріоритети: зйомки у фільмах забирають час на навчання чи роботу. Тому, перш ніж почати, з’ясуйте самі для себе, скільки часу та зусиль готові присвячувати акторству.
АНАТОЛІЙ ФАТЄЄВ (будівельник за фахом, старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу 20 ОМПБ 93 Бр Авдєєвка, Мар’янка Донецьк обл.): «Звідки ноги ростуть?»
Історія цього учасника конференції — це історія про неймовірну відважність та відданість. Будівельник за фахом, музикант — за хобі і вірний син України — за покликанням, 2015 року Анатолій Фатєєв пішов добровольцем у зону АТО. “Просто не міг закривати очі на весь цей безлад”, — пригадує спікер. До сотні самооборони під час Євромайдану чоловік записатися не зміг, але коли почалася російська агресія на Сході, не витримав і пішов добровольцем в АТО. Скептичне ставлення спочатку до Радянського Союзу, а потім і до дій Росії, у Анатолія виховала музика. Іще підлітком батьки навчили його вилазити на дах, де ловило радіо BBC. Згодом юнак почав слухати не лише класиків року, але й політичні новини. Утім, як розповідає Анатолій, саме музика пробудила в ньому перші зародки протесту проти системи поневолення.
2015 року під час розвідки в Мар’їнці (де спікер служив сапером) чоловік підірвався на ворожій міні і втратив обидві ноги. Одначе це не стало для Анатолія перепоною радіти життю. Спікерові пощастило отримати протези і, задіявши всю свою силу волі, він навчився рухатися по-новому. 2016 року волонтери подарували йому скутер, аби було легше пересуватися. Утім, незабаром його викрали. Знайти злочинця і повернути транспортний засіб вдалося завдяки товаришам постраждалого з ГО “Авангард АТО Броварії”. Зрештою, після довгих судових перипетій крадія таки засудили.
Здається, що життєві негаразди для Анатолія Фатєєва — цілком звична річ, — настільки відважно він їх переборює. Це приклад не тільки мужності, але й уміння радіти життю попри все і завдяки всьому.
ЕЛІНА ІВАЩЕНКО (Переможниця третього сезону проекту “Голос. Діти”, радіоведуча, викладачка з вокалу): «Мрія – шлях до успіху!»
Еліна рано втратила маму, через що подорослішала значно раніше за своїх однолітків. Перемога в “Голосі” іще більше змінила дівчину, дала зрозуміти, чого та хотіла насправді. “Мені часом говорять: “Еліно, тобі ж лише 16, що ти можеш розуміти, чому можеш навчити інших дітей?”. Я співаю з 12-ти років, повірте, мені є чому їх навчити”, — розповідає спікерка. Вона також закликає займатися тим, що вам справді до душі. “Я взагалі не уявляю, як можна людину примусити щось робити? Часом мені зовсім не хочеться їхати на навчання, наприклад. Але потім я розумію, що вчитиму там не якусь математику, а речі, які мені потрібні, із якими пов’яжу своє майбутнє життя. І тоді лінощі як рукою знімає”, — зізнається Еліна. Утім, дівчина наголошує: часом навіть справа твого життя має поступитися чомусь іншому. Так, наприклад, Еліна переконана, що жоден із життєвих пріоритетів не має заступати рідних і близьких людей.
Спікерка також запевняє: навіть після справді великих перемог не можна зупинятися, адже у світі — безліч можливостей. “Вдосконалювати свою майстерність, вчитися чомусь новому — це так прекрасно! І ніколи не варто припиняти це робити. Талант, здібності — це прекрасно, але без постійної праці, хорошого наставника і — головне — мрії ви навряд чи досягнете успіху”, — переконана Еліна Іващенко.
Авторка світлин — Катерина Мамайсур-Негода
