21 травня, у Всесвітній день вишиванки, в броварському парку «Перемога» відбувся флешмоб. Близько півсотні броварчан/ броварчанок одягнених в основу українського костюму – вишиванку, вийшли заявити про свою національну позицію та духовну свідомість.
Загалом День вишиванки не має ніякого політичного підґрунтя – свято покликане популяризувати серед населення, особливо молоді, українську культуру і традиції – українські цінності.
Воно не передбачає обов’язкових заходів, окрім одягання вишиванки, але депутат обласної ради, громадський активіст Олег Іваненко вирішив організувати флешмоб. Щоб підтримати традиції нашого народу й української вишиванки, які треба шанувати та любити, зазначив Олег.
На свято громадський активіст одяг сорочку, вишиту блакитними нитками – під кольори паралімпійського спортивного костюму. Загалом Олег має кілька вишиванок, але найбільше йому подобається сорочка з вишивкою білим по білому.
А от українська доброволець, інструкторка навчального центру десантно-штурмових військ Збройних сил України Маруся Звіробій (Олена Степанівна Самбул (Біленька), яка прибула зі своєю донькою в Бровари на запрошення організаторів флештобу, спочатку дещо розхвилювалася, адже була без вишиванки.
Громадська діячка на кілька днів приїхала по роботі в Київ і не взяла з собою вишитої сорочки, але організатори флештобу подарували їй нашу, броварську. «Які в мене можуть бути враження після цього від Броварів? Звісно, що максимально позитивні», – зазначила Маруся. І додала, що хоча в Броварах вперше, але завжди рада бачити людей, у оточення яких потрапила, адже «люди у вишиванках – це наші люди».
У самої Марусі та її доньки вдома кілька вишитих сорочок: «Я дуже люблю вишиванки, бо це справжні витвори мистецтва». Але найбільше їй подобаються святкові – білі. Національний одяг вражає жінку тим, що одягнувши його можна не фарбуватися, адже сама вишиванка робить жінку красунею. Загалом в національному одязі жінки схожі на квіти, зазначила Маруся Звіробій, і вона пишається, що українці мають такі традиції.
«Вишиванка для мене – національна пам’ять, це пам’ять про тих людей, які загинули за Україну, за нашу мову», – сказала Маруся.
Щодо думок в останні тижні, то вони в жінки не змінюються останні 6 років: «У моєму житті так склалося, що я один раз зробила вибір – пішла боронити державу. І до сьогодні триває війна в країні, в моєму серці, моєму розумі, і допоки я не побачу перемоги, я не зможу перемкнутися і піти з війни».
Як зазначила Маруся, вона не знає, коли наше суспільство зможе дозволити собі жити мирно і «не рефлексувати» на ворожі випади. «Та допоки вони є, в цього суспільства є я», – резюмувала жінка-доброволець.
Учасники флешмобу вшанували хвилиною мовчання пам’ять полеглих за Україну, сканували «Слава країні – героям слава», «Слава нації – смерть ворогам», «Україна понад усе», «Захисникам України – слава», виконали гімн України та сфотографувалися на пам’ять.
Читайте також:
Фото – Ірини Ющенко