«Трибуна-Бровари» продовжує серію матеріалів «Місто, люди і місця», в рамках якої розповідає про цікавих особистостей і локації, що створюють наше місто. Цього разу розмовляємо з юною Софією Волянюк, що об’єднала навколо ідеї майданчику для вигулу собак власну родину, броварських активістів/-ок та навіть місцеву владу.
33 375 гривень — саме стільки лишилося зібрати Софії та її песику Мані для того, аби разом із іншими броварчанами та їхніми чотирилапими улюбленцями мати територію, де можна було б гуляти безпечно і з комфортом. “Трибуна-Бровари” не могла лишити поза увагою цю ініціативу й вирішила дізнатися, як воно — бути активним підлітком, що втілює свою мрію у світі дорослих і їхньої паперової буденності? Допомогти Софії та Мані можна тут, познайомитися з ними ближче — далі на сторінці.
Історія цієї ініціативи бере початок три роки тому, коли десятирічна Софія, відпочиваючи з батьками та кішкою за містом, привела до сім’ї ще одного члена, — Мані. “Ми почали підгодовувати цуценят, які жили біля санаторію. Спочатку мені більше подобався інший песик, він був більш пухнастий, але Мані постійно був біля мене. І коли він дві години прочекав мене під корпусом, я зрозуміла, — це все, він мій”, — пригадує Софія. Нелегко тоді довелося батьку сімейства, він намагався переконати дружину й доньку залишити цуценя, але коли чотирилапа малеча продовжила відчайдушно переслідувати Софію, серце чоловіка розтануло, і він, зрештою, погодився.
Мані зростав активним дружелюбним песиком, і Софія розуміла, що прогулянок на повідку й між житловими будинками, дитячими майданчиками та погребами йому не достатньо. Тоді дівчинка вирішила взяти ситуацію у свої руки й облаштувати в місті майданчик для вигулу собак.
“Коли вона розповіла мені про свою ідею, я думала, що навряд чи це вийде, але й позбавляти дитину ініціативності теж не хотіла, тому просто порадила Софії повивчати це питання, подивитися на закордонний досвід, поспілкуватися з тими, хто займався тим самим, — розповідає мама юної активістки пані Наталя. — Вона два роки росла з цією мрією. Що все серйозно, я зрозуміла, коли вона прийшла одного разу і сказала: “Мам, дивись, у мене є як це має виглядати”. І це був від руки накреслений план і опис, причому такий опис, що я б сама його не написала. Із урахуванням, що може бути сонце, може бути дощ; щоб господарям було де сховатися, щоб були ліхтарики і тому подібне…”.
Софія і справді зробила серйозне дослідження. Дівчинка тижнями вивчала приклади інших країн, розбиралася в українському законодавстві (чого, здається, часом не можуть навіть ті, хто це законодавство складає), шукала порад від інших активістів/-ок. “У мене на руках був повний опис того, як цей майданчик повинен виглядати в ідеалі. Я брала приклади з-за кордону, дивилася вимоги українського законодавства. Там були і фонтанчики для пиття, і басейни… Але потім я трохи виросла й усвідомила, що ніхто за цим доглядати не буде, тому спростила план”, — розповідає Софія. Якось дівчина, яка намагалася створити такий майданчик в Одесі, розповіла Софії, що “заглухла” на етапі збору коштів, тоді юна броварчанка пообіцяла собі, що доведе справу до кінця.
І ось коли в MBA Kids (школі підприємницької діяльності для дітей) дівчинка отримала завдання придумати ціль, на яку вона сама могла б заробити кошти, ідея прийшла сама собою. “Інші діти обирали собі планшети, телефони, нові кросівки, а я захотіла зробити майданчик. Спочатку мої однокласники з MBA ставилися до ідеї несерйозно, тепер деякі заздрять, що мені вдалося зайти аж так далеко”, — каже Софія.
Зрозумівши, що все серйозно, мама дівчинки вирішила — настав час виходити на вищий рівень. Так Софія зустрілася з представника(ця)ми Благодійного фонду допомоги безпритульним собакам Happy Paw, якому родина часто допомагала в рамках свого правила віддавати частину прибутку на благодійність. У фонді на той момент уже займалися проектом майданчику на ВДНГ, тому ідея Софії була актуальною і для них. Happy Paw допомогли дівчинці оцифрувати її зарисовки, прорахували приблизну вартість реалізації проекту й поручилися за проект на Біржі благодійності. “Мене часто запитують, чи не страшно було їхати на зустріч із Happy Paw. Так от, я всю дорогу казала мамі: “Давай поїдемо додому, я боюся”, але щойно переступила поріг, страх зник”, — пригадує Софія.
Після зустрічі з фондом дівчинка зайнялася чи не найважчим етапом — пошуком території. Разом із мамою вони записалися на прийом до міського голови Ігоря Сапожка, аби дізнатися, чи можливо у Броварах отримати ділянки землі для прогулянок із чотирилапими. Здивуванню Софії й пані Наталі не було меж, коли їм розповіли, що в місті вже існують такі майданчики, щоправда, лише формально. “Я була здивована, бо він майже одразу дістав свій мобільний і каже: “Я був у Страсбурзі, дивіться, там невеличкі майданчики майже біля кожного будинку”. Мені здається, його наше прохання якось так зачепило. Можливо, через те, що це дитина прийшла з ідеєю. Він навіть сказав, що якщо наш майданчик вдасться втілити, має намір запустити цілий проект, аби невеличкі території для вигулу собак були по всьому місту”, — розповідає пані Наталя.
Разом із управлінням ЖКГ Софія й Наталя об’їздили всі місця, передбачені для прогулянок із тваринами, аби обрати найбільше підхоже. Як виявилося, у парку такий майданчик був би незаконним, адже вітчизняні норми забороняють вигул тварин у паркові зоні. Отож, найбільш придатною здалася ділянка неподалік ЖК “Шоколад”, зараз у міській раді розглядають її відповідність вимогам.
Надихнувшись прихильністю влади, Софія взялася за збір коштів. Так, разом із Happy Paw вони зареєстрували проект “А де ти вигулюєш свого песика?” на Українській біржі благодійності, де (на момент публікації інтерв’ю) уже зібрали 17 625 грн. У нагоді знову стала і школа MBA Kids. На ярмарку, до якого діти готували власні мікробізнеси, аби назбирати гроші для певної покупки, Софія представила стенд із власним проектом майданчика. “Відвідувачі казали, що наш стенд привертав найбільше уваги. Одна жінка привела аж десятьох людей. У нас стояла коробка, куди б охочі кидали гроші, а під нею був бокс, де сиділа моя хрещена. І кожній людині, яка давала кошти, вона робила масаж і вкладала побажання”. На ярмарку Софія заробила перші гроші для втілення своєї мрії, — майже шість тисяч гривень зібрав стенд, над яким працювала вся сім’я.
А вже цього січня Софія звернулася до найпопулярнішого нині методу приваблення уваги: соціальних мереж. На Facebook дівчина завела сторінку від імені Мані і створила хештеги #ХочуГулять і #МаниПес, під якими всі охочі можуть допомогти ще більшій кількості людей дізнатися про проект Софії та долучитися до збору коштів. Для цього потрібно:
- зробити фото з собакою (реальною або іграшковою) у капелюсі;
- поставити хештеги #ХочуГулять і #МаниПес та поширити на своїй сторінці зі словами підтримки;
- передати естафету трьом друзям/подругам, організаціям, людям, класам, компаніям тощо.
Звісно, зазначає дівчина, не обійшлося і без “диванних критиків”: “Найпопулярніший аргумент проти “А навіщо це потрібно? Краще б зайнялися школами, дітьми”. Але мені подобається читати негативні коментарі, бо завдяки ним можеш побачити помилку, яку не помічала. До того ж, я завжди підбадьорюю себе гортаючи нижче чи вище і читаючи приємні відгуки”. До флеш-мобу Софії вже долучилися автор конференції надихаючих ідей L.E.D. Bro Олександр Плахов та співзасновниця BroBots — Brovary IT Hub Олександра Дудар.
Окрім цього, в інтерв’ю з “Тибуною” Софія трохи відкрила завісу й розповіла, що вже незабаром стане спікеркою L.E.D. Bro, а також візьме участь у фестивалі “БравоKids”.
“Я пам’ятаю, як мені самій було важко втілювати якісь ідеї, коли в мене не вірили, тому розумію, наскільки для Софії важлива підтримка людей. Спочатку ідея з майданчиком здавалася нам нереальною, але тепер ми впевнені, що все вдасться. Мані підійняв наше життя на зовсім інший рівень”, — розповідає мама героїні інтерв’ю пані Наталя.
У свою чергу Софія зізнається: “У мене двічі виникала думка все кинути. Опускалися руки. Але, що ж, руки опускаються, поспимо, — підіймуться. Просто я розумію, що вже так багато людей повірили в мене, і я просто не можу не довести цю справу до кінця, не можу їх підвести”.
Історія тринадцятирічної Софії може слугувати прикладом для всіх містян і містянок. Адже проблема громадянської пасивності у Броварах — сумнозвісна й дуже давня. І якщо ви не байдужі до майбутнього свого міста, допомога Софії може стати одним із перших кроків на шляху до змін на краще. Допоможіть тринадцятирічній броварчанці участю у флеш-мобі чи навіть кількома гривнями. Адже можливість гуляти зі своїм чотирилапим другом у комфорті й безпеці — Софійчина мрія, а мрії мають здійснюватися, особливо ж ті, що змінюють світ на краще.
Світлини надані Софією
