Людмилу Темну, коли вона була школяркою 4 класу, у під’їзді власного будинку у Броварах налякав дорослий чоловік. Нічого серйозного не сталося, але у маленької Людмили визріло чітке бажання бути сильною, аби вміти захистити себе.
Вона таки стала сильною. Сильною за характером, цілеспрямованістю, сильною у постійному бажанні удосконалювати свою майстерність. Вона вважає, що все це їй дали активні заняття спортом.
У 9-річному віці Людмила Темна приходить в ушу. Так сталося, що дівчинка зробила свій вибір на корись безконтактного виду – ушу таолу. З метою популяризації цього виду спорту група спортсменів приїхала з показовим виступом у 6-у школу, де й навчалася дівчинка. Виступ настільки їй сподобався, що вона вирішила одразу записатися в групу. І дуже хвилювалася, коли на півроку втратила контакт з тренерами, з колегами по секції. Прийшли літні канікули, а в неї навіть телефона тренера не було.
Зрештою, вони знайшли один одного – ушу і Людмила Темна. Її одразу примітили – Андрій Коваль записав її до групи обдарованих. Нині 20-річну броварську спортсменку побоюються навіть у Китаї – країні, де про ушу діти дізнаються фактично з молоком матері. Зрозуміло, що саме спортсмени з Піднебесної є світовими лідерами та «законодавцями» моди в ушу.
На останньому чемпіонаті світу, який у 2017 році проходив у Казані, коментатор так і сказав під час виступу українки Людмили Темної: «Сьогодні така ситуація у цьому виді спорту, що гідно конкурувати з китаянками можуть лише українки та росіянки».
Людмила Темна привезла із Казані високу нагороду – вона здобула «срібло» у вправі з парними мечами. Це не перша її нагорода на такому рівні. Броварчанка вперше потрапила на дорослий чемпіонат світу у 16-річному віці. Він проходив у Малайзії. Тоді Людмила здивувала світ ушу. Були вражені й судді. Вони не чекали подібного від юної дівчинки. Дебютантка виборола на дорослому форумі друге місце.
Людмила носить звання чемпіона Європи. Ця висота їй підкорилася у Москві. Але про нагороди європейської першості спортсменка говорить буденно, як і інші українські майстри ушу. У Старому світі вже давно закріпилося домінування двох шкіл, тож чемпіонати Європи перетворилися на суто україно-російські протистояння.
Ушу таолу стало для Людмили Темної сенсом життя. У чомусь іншому вона себе вже й не бачить. Ще пройде трохи часу, і дівчина почне тренувати хлопчиків та дівчаток, готуючи собі гідну зміну і, зрештою, продовжуючи займатися улюбленою справою.
«Мені цей вид спорту, можна сказати, дав усе. Найголовніше – можливість самореалізуватися, чогось домогтися, – каже Людмила. – Ушу, багатогодинні тренування, виступи на змаганнях, коли треба максимально сконцентруватися, вчать володіти собою. А ви ж розумієте, що це завжди знадобиться і в житті».
На сьогодні це не просто захоплення для неї, не просто хобі та інструмент самореалізації – це вже й джерело певного матеріального забезпечення. Людмила отримує щомісячну стипендію від Мінмолодьспорту.
А ще – це спосіб побачити світ, мати багато товаришів у різних кінцях планет. Вперше вона дивувалася незвичайній Малайзії. То буда перша поїздка 11-річної Людмили на дитячий чемпіонат світу. Найчастіше відвідує Китай. Країна вже настільки знайома, що броварчанка називає її мало не другою домівкою.
«Туди ми літаємо не тільки на змагання, а й проводимо тренувальні збори. Китайську не вивчила, але найелементарніше вже знаю», – посміхається вона.
Виграти у будь-якому виді спорту непросто, а в ушу таолу тим паче. Тут немає суперника. Тут є ти, є снаряд – меч чи два, спис – і бригада суддів, які й виставляють оцінку. Зрозуміло, що їм треба сподобатись. Досконалістю володіння снарядами, технічною досконалістю, саме вмінням володіти собою, і навіть зовнішній вигляд грає неабияку роль.
«Ще треба неодмінно мати терпіння, характер, наполегливість, – додає тренер Людмили Андрій Коваль. – Усе це в неї є».
Як і в кожного спортсмена у будь-якому виді трапляються моменти, коли хочеться все послати до біса. «Знаєте, це коли робиш все як завжди, так само наполегливо тренуєшся. Все як завжди, але щось постійно не виходить, припускаєшся помилки, – розповідає Людмила. – Результати, яких очікуєш і які ніби близькі, не приходять. Натомість приходить роздратування, в душі з’являється злість на саму себе. І зрештою, з’являється бажання послати все до дідька».
Такий період у Темної стався років п’ять тому. Була близькою до кардинального рішення, але впоралася, переборола цей непростий психологічний стан. Допомогли батьки, які, до речі, з першого дня вірили й підтримували захоплення доньки ушу. Але ще більше – партнери по команді, тренер Андрій Коваль, президент Федерації ушу в Україні Олег Чуканов.
«Ми вже давно як сім’я. І мені просто не дали зробити необдуманий крок. Зараз все добре!» – посміхається Людмила Темна.
…Зустрілися ми з уже неодноразовою призеркою чемпіонатів світу у залі спортклубу «Світлотехнік». Фактично то другий дім для спортсменів ушу. Саме тут база броварських майстрів ушу, в цьому залі проходила підготовку до чергового міжнародного форуму українська збірна, тренером якої з цього року призначений теж броварець Андрій Коваль.
За словами Людмили, вже досвідченої майстрині, вік жінок для активних занять ушу та досягнення високих результатів, закінчується переважно у 25-26 років. У неї є час. І цей час вона хоче використати максимально для досягнення найвищої мети – бути кращою у світі.
Анатолій Гаркуша
