«Трибуна-Бровари» продовжує серію матеріалів «Місто, люди і місця», в межах якої розповідає про цікавих особистостей і локації, що створюють наше місто. Однак цього разу ми повідаємо про населений пункт, що лежить за тисячі кілометрів на захід. Це – Фонтене-су-Буа, ближнє «запарижжя», місто на периферії столиці Французької Республіки і перше місто-побратим Броварів. Журналіст нашого видання побував там 9 лютого цього року, привізши власні враження та світлини.
Історія стосунків між Броварами та Фонтене-су-Буа сягає ще часів СРСР. Побратимський союз було офіційно оформлено в 1986 році. У межах укладеної угоди між містами відбуваються різноманітні заходи – юнацькі футбольні матчі, спільні візити делегацій, обмін досвідом тощо.
На відміну від ближчого передмістя Парижа до Фонтене-су-Буа не доходять лінії столичного метрополітену. Однак кінцеві станції двох гілок все ж можна віднайти неподалік, за декілька кілометрів. І до них не обов’язково йти пішки, адже до Фонтене-су-Буа їздять автобуси, графік яких чітко визначений.
Так само до міста можна дістатися електричками (RER), у Фонтене-су-Буа розміщені дві станції різних гілок. Недолік – їхні профспілки часто оголошують страйки, і рух зупиняється.
Передмістя Парижа доволі щільно заселене. Закінчується один населений пункт – одразу починається інший, у який можна потрапити, просто перейшовши вулицю. Про в’їзд до міста сповіщають дорожні таблички.
Також водиться зазначати назву міста і на вуличних вказівниках.
Архітектура Фонтене-су-Буа доволі різноманітна. Тут можна зустріти і старовинні будиночки, і нові котеджі, стилізовані “під старовину”, і величні бетонні хмарочоси-коробки.
Парки і сквери у Франції зазвичай закривають на ніч, а також під час стихійних лих. Опади у вигляді снігу, який мешканці мегаполісу не бачили 7 років поспіль, багато хто називає саме «стихійним лихом», вказуючи на непідготовленість місцевих комунальників до подібних умов.
Втім, у Фонтене-су-Буа вдалося і до скверу потрапити, і побачити розчищеними основні автодороги міста. І це попри те, що 9 лютого сніг пішов із новою силою.
Центральна площа міста дуже нагадує броварський майдан Свободи. На світлині нижче в центрі стоїть місцева мерія.
Уявіть, що це адміністративна будівля по вул. Гагаріна, 18. Ліворуч на фото ви бачите поштове відділення. А за будівлею мерії – парк. Навіть узимку там бавляться місцеві пташки.
Спустившись нижче, за парком, можна вийти до старовинної частини міста із відповідною архітектурою. Там стоїть і найвеличніший костел – Сен-Жерман.
Не всі знають, що у Фонтене-су-Буа існує пішохідна алея, названа на честь Броварів. Розташована вона у відносно новій частині міста, неподалік площі Генерала де Голля та станції електричок Валь де Фонтене.
Власне, вул. Фонтене-су-Буа, яка з’явилась у Броварах три роки тому, стала своєрідною дружньою топонімічною відповіддю місту-побратиму.
Втім, про побратимство наших міст у Фонтене-су-Буа знають не всі. Про звичайних перехожих, які розуміли англійську, годі й говорити. Попри наявність топоніма «Бровари» на карті міста, це слово спочатку не зрозуміли навіть у місцевому відділі культури.
Слід відзначити, що в установі змогли трохи розповісти про відомий Венсенський замок, що розташований неподалік, але перебуває поза містом. Венсенський ліс поруч пов’язаний із назвою міста, адже «Фонтене-су-Буа» може перекладатися як «джерело під деревами» чи «джерело під лісом».
Однак працівники відділу культури не знали нічого про величний Форт де Ножен, що розміщений в межах міста.
Проте це можна пояснити. Адже фортеця не є туристичним об’єктом. На неї є можливість подивитися лише ззовні. Всередині перебуває військова частина – легіон для іноземців. Зайшовши за ворота, «зелені берети» непривітно зустріли журналіста: наказали вимкнути телефон, віддати паспорт і викласти всі речі на догляд.
Однак українця, що не володіє французькою, прийняли за потенційного новобранця. Автору цього репортажу порадили приходити пізніше, придбавши необхідні для служби побутові речі – футболки, капці, мило, засоби для гоління тощо.
Місто Фонтене-су-Буа стоїть на пагорбах. Покидаючи його, можна було спіймати чудові краєвиди.
