Костенко Руслан Валерійович (15.02.1993 – 27.03.2025)
Руслану лише місяць тому виповнилося 32 роки. Із 2015 р. він воював в АТО за контрактом, демобілізувався в 2021 р. А вже через рік почалося повномасштабне вторгнення і молодий чоловік не вагаючись пішов на фронт. А разом із ним – і батько та брат.
На жаль, Руслан так і не встиг створити сім’ю – його сім’єю стали побратими. Він захоплювався музикою, любив грати на гітарі, писав пісні. Одна з них – «Незрозуміла війна», яку написав ще під час АТО.
Старший солдат Руслан Костенко – номер обслуги самохідного артилерійського відділення самохідно артилерійського взводу самохідного артилерійського дивізіону загинув під час виконання бойового завдання 27 березня 2025 р. у н.п.Нова Січ Сумської обл.
«Ми провели в останню путь нашого Героя – Руслана. Сумний ранок зустрів нас лагідним сонечком, ніби сам Руслан прощався з нами світлим променем. А ввечері… вітер, дощ…Небо плакало разом із нами, ридало за втратою», – написала в редакцію Трибуни Наталія Терещенко – Русланова класна керівниця в ліцеї №5.
На майдані Свободи звучала Русланова пісня «Незрозуміла війна». Кожне слово, кожна нота пронизували душу, ставали щемливим пророцтвом.
Серце розривалося, коли дивився на його найрідніших… Заплакана мама, тато, брат… У їхніх очах – безмежний біль і порожнеча, яку нічим не заповнити.
А вірний Джек… Його прощання з Русланом, його безутішний смуток біля труни – це розривало серце на шматки…
Сім’я втратила найдорожчу людину.
Свою опору. Свою любов. Немає слів, щоб втішити це горе…
Цей кліп до Русланової пісні – його заповіт. Його крик душі, його біль про безглузду війну.
Слухаємо серцем…
Пам’ятаємо…
Шануємо…
Твій голос, Руслане, житиме вічно в наших серцях».
Царство Небесне і вічний спокій справжньому воїну.
Нагороди та відзнаки:
- Медаль «Ветеран війни»
Кліп до пісні Захисника дивіться у Telegram та Facebook.
Інформація уточнюється та доповнюється.
